Останні дні навколо чується плач і стогін чиновників РДА. Їх, бачте, звільняють з роботи. І держава їх не захистила, не дала іншої роботи.
Бідняшки ви наші, знедолені. Пригріті роками у теплих кріслах, переслуживші і Кучмі, і Ющенку, і Януковичу, і Порошенку, хотіли до пенсії сидіти, ранги збирати, на пенсію собі гідну заробити.
Бачте, як виходить, коли проста людина втрачає роботу, чи її скорочують, то вона змушена сама шукати собі місце в житті, моніторити вакансії, ходити на співбесіди, на заробітки виїжджати.
А чиновника треба держава, щоб захистила, роботу їм знайшла і зарплатою не образила. З крісла в крісло, щоб перенесли, щоб вони не напрягалися й мінімального дискомфорту не відчули.
Це ж на біржу йти прийдеться, кажуть. Ідіть. Там ще й гроші платять. Може й роботу яку порадять. А поки виплати отримуватиме, за кілька місяців може й іншу роботу знайдете.
Чиновники у нас, наче особлива каста. Хочуть державної підтримки. А хіба інші люди не потребують державної підтримки? Ми всі однакові.
Тому, казки закінчились. Живіть, як усі. Звикайте. Ми всі рівні.
Немає коментарів:
Дописати коментар