Україна входить в тривожний етап свого державного становлення. З одного боку в державному і суспільному середовищі тривають природні перетворення, у зв'язку з ростом громадської думки і розвитком суспільства. З іншого - ми змушені давати опір і протидіяти окупанту.
Внутрішні українські процеси зазнають значного зовнішнього впливу. Народу важливо, не загубитися в подіях. Не втратити відчуття і розуміння реальних процесів, і не бути одурманеними засобами інформаційного впливу. Але, найголовніше, на вчинити дій, які б завдали шкоди становленню і зміцненню української держави в її першозначному задумі.
Президент - як мішень спротиву
Нині в Україні набухають хвилі спротиву і протестів, у зв'язку з невдоволенням народом політикою державної влади, масштабною корупцією, розкрадання бюджетів на всіх рівнях і перебуванням половини фінансових і економічних операцій в тіні.
У нас нелегально в обігу перебуває ще один бюджет країни. Але ці кошти обертаються поміж рахунками владних і злочинних груп. До людей вони не потрапляють, дороги на них не будують, не розвивають школи і лікарні, благоустрій місць проживання людей. Тому, це невдоволення має реальні підгрунтя.
Весь негатив, який виливається з боку обуреного суспільства спрямований на Президента країни як на гаранта державних процесів і людину, яка залишається, подобається це нам, чи ні, найавиторитетнішою особою в Україні. В той же час, ми живемо в парламентсько-президентській республіці, де за Конституцією найповноважнішим є прем'єр-міністр. Тому, економічну ситуацію потрібно змінювати, змінючи прем'єр-міністрів.
Ми живемо в період військової окупації. Тому, Президенту першочерговим обов'язком є виконання повноважень Головнокомандувача ЗСУ. Підривати владу Президента в час війни недопустимо. Тим більше, влаштовувати проти нього революції. Якщо хоч на кілька днів ми позбудемося офіційного Президента, РФ уже точно не втратить другого шансу створити "новоросію".
Ми повинні апелювати до перевиборів парламенту, формування нової коаліції і нового прем'єр-міністра. Який, використовуючи свої повноваження, працюватиме над розвитком країни. Нинішня коаліція і уряд - це плювок в бік Конституції. Тому найвагоміше, що нам потрібно вимагати в Президента це - перевибори Верховної ради.
Кремль надалі ставатиме лише неадекватнішим. Вони вже перейшли ту межу, коли можна було одуматися і відступити.
Майбутні лідери нації
Коли вже настає законний привід змінити Президента, на чесних демократичних виборах, ми підходимо до того, що лідерами нашої країни просяться бути Тимошенко, Ляшко, Рабіновіч, Саакашвілі (про останнього - хай має собі фракцію в Раді, але Президентом наступним буде Українець!). Це найрейтинговіші після Президента політики. Народ, агов! Що відбуваєтьсья? З нами. З вами.. УКРАЇНА, ТИ ДЕ?
Невже люди насправді готові відати управління українською армією Тимошенко, Ляшку чи Рабіновічу? Де розум у цьому випадку?
Наша сила - в нашій самобутності. Тому будувати державу і формувати культуру суспільства повинні молоді українці. Влада повинна перейти до представників народу, має стати народною. Не просто народною, а національно українською.
Тому, саме новий парламент і уряд у складі молодих, нерукомпуваних людей призведе Україну до добробуту і процвітання.