Яреськи, Шишацький район. Сорокалітова гора
Відразу після закінчення Шишацької гімназії, спробував вступити на спеціальність художньої кінорежисури в столичний Університет театру і кіно імені Карпенка-Карого. Проте, невдало.. Розчарований пішов служити в армію... Повернувшись зі служби, спробував знову...
Двічі я не пройшов творчий відбір і відклав кіно на потім...
Чи могли не знати митці, що Паваротті став великим музикантом, не знаючи нот? Наврят. Але я двічі не став кінорежисером лише тому, що не пройшов той творчий відбір.. :)
Але надзичайною з тих днів запам'яталася розмова з Юрієм Іллєнком. Він запитав: "Звідки Ви?". Відповідаючи, я думав, що він відразу ж згадає Довженка, життя і творчість якого тісно пов'язана з Яреськами. Я сподівався, що це додасть мені якихось балів і впевнено відповів: "З Шишацького району Полтавської області". А Юрій Герасимович відразу посміхнувся і запитав мене: "А можна Яреськи з Києва побачити?"...
Тоді я не зрозумів його питання, і відповів: "Не знаю". Він сказав: "Довженко ж з Харкова бачив"...
Я уявлення не мав, про що іде мова..
Лише через багато років, читаючи записи про Довженка, я натрапив на такі слова кіномитця в час Другої світової війни:
- Наші вже наступають, а я дивлюся з Харкова - горять білі хати в Яреськах, палять їх німці.
Саме тут Великий кіногеній Олександр Довженко відзняв шедевральну "Землю" і за життя мріяв створити філію кіностудії... Не встиг...
Але справи великих українців мають продовжувати їх нащадки!
Тепер уже ми маємо зробимо все можливе за свого життя, аби повернути Яреськам минулу кінославу, продовжити справу великого кіномитця.
Не багато знають, що моєю першою великою мрією була кінорежисура.. У третьому класі я написав перше оповідання про свої іграшки, а потім по його сюжету з тими ж іграшками "знімав кіно". З тих пір я мріяв про камери і акторів. У мене не виходив з уяви знімальний майданчик, зароджувалися різноманітні сцени і ефекти, навіть, знав (і знаю), як називатиметься моя кіностудія :)
Не багато знають, що моєю першою великою мрією була кінорежисура.. У третьому класі я написав перше оповідання про свої іграшки, а потім по його сюжету з тими ж іграшками "знімав кіно". З тих пір я мріяв про камери і акторів. У мене не виходив з уяви знімальний майданчик, зароджувалися різноманітні сцени і ефекти, навіть, знав (і знаю), як називатиметься моя кіностудія :)
Двічі я не пройшов творчий відбір і відклав кіно на потім...
Чи могли не знати митці, що Паваротті став великим музикантом, не знаючи нот? Наврят. Але я двічі не став кінорежисером лише тому, що не пройшов той творчий відбір.. :)
Але надзичайною з тих днів запам'яталася розмова з Юрієм Іллєнком. Він запитав: "Звідки Ви?". Відповідаючи, я думав, що він відразу ж згадає Довженка, життя і творчість якого тісно пов'язана з Яреськами. Я сподівався, що це додасть мені якихось балів і впевнено відповів: "З Шишацького району Полтавської області". А Юрій Герасимович відразу посміхнувся і запитав мене: "А можна Яреськи з Києва побачити?"...
Тоді я не зрозумів його питання, і відповів: "Не знаю". Він сказав: "Довженко ж з Харкова бачив"...
Я уявлення не мав, про що іде мова..
Лише через багато років, читаючи записи про Довженка, я натрапив на такі слова кіномитця в час Другої світової війни:
- Наші вже наступають, а я дивлюся з Харкова - горять білі хати в Яреськах, палять їх німці.
- А хіба можна з Харкова Яреськи побачити? - питають у нього.
- Я так думаю, по небу можна.
Ех, якби я читав про Довженка раніше, у нас з Іллєнком могла скластися абсолютно інша розмова...
Але до чого це все? Про що пост? А... Про Яреськи, Довженка, і Мрію..
Ех, якби я читав про Довженка раніше, у нас з Іллєнком могла скластися абсолютно інша розмова...
Але до чого це все? Про що пост? А... Про Яреськи, Довженка, і Мрію..