ЮРІЙ ІЛЛЄНКО: PR-ВІЙНА (2000)

З книги Юрія Іллєнка "За українську Україну. Відкритий лист українцям". Це не дослівний уривок, а вибраний текст, сформований з окремих речень книги, які об'єднані однією думкою. Мета - показати, наскільки влучно про реалії сучасного буття Юрій Герасимович написав ще у 2000 році.

Віртуальна війна - так розпочалося ХХІ століття для неньки України. Ревуть ТВ-гармати, палають стріхи мас-медіа, голосять вдовиці заглиблих героїв по обидва береги телеекранів. А більше нічого для війни й не потрібно.

Піар-війна в розпалі - це віртуальна реальність інформаційного простору. 

Доки ми чесно не відповімо собі лише на єдине запитання, яке, до речі, поставив перед Адамом сам Господь Бог ще з райських часів: "Де ти?" - доти ми й не зможемо управляти власним життям. Ми не знаємо, де ми, і не хочемо знати, бо нам навмисне замулюють очі різними віртуальними байками. 

Через те, що Адам не зумів відповісти Богові, де він, його і було вигнано з Раю. На одвічне запитання "де ти?" має відповісти кожен без винятку, без ухиляння від цього питання, і з собору відповідей створити реальність свого життя.

Ми живемо в інформаційному просторі-часі, і це єдина автентична реальність нашого буття. Гомо сапієнс - це вже в минулому, зараз ми - гомо інформус - людина як об'єкт маніпулювання в інформаційному просторі. А стали такими, бо не зводимо очей з абсолютно непрозорої для нас, споживачів, інформаційної віртуальної реальності телеекрана. 

Україні бракувало не національної ідеї для раптового створення свого суверенного інформаційного простору, а розуміння, що ми живемо в інформаційній формації розвитку цивілізації, і що національна ідея - це і є національна операційна система управління суверенним інформаційним простором, основою якої є державна мова.

ХХ століття закінчилося черговим перерозподілом світу, але не географічним, а за принципом інформаціних просторів, що існують паралельно і конкурентно.

Людина інформована - це людина елітна, тобто, найлюдяніша людина. Інформаційний простір - це середовище існування і виживання сучасної людини.

Захистити державу - значить, захистити її суверенний інформаційний простір. 

ПРО НАЦДРУЖИНИ, ПОЛІЦІЮ і АБСУРД

Поява в Україні національних дружин викликала національний резонанс. Судячи з того, що це питання активно і майже агресивно обговорюють.

Давайте поглянемо на питання з іншої площини.

Нацдружини (якими керує Аваков), заявляють, що поліція (якою керує Аваков) не справляється зі своїми обов'язками і кришує гральні автомати. Потім, нацдружини Авакова трощать гральні заклади. Після чого, ті відновлюють свою роботу і продовжують працювати за кришуванням поліції Авакова.

Нацдружини (якими керує Аваков), заявляють, що поліція (якою керує Аваков) не справляється зі своїми обов'язками і кришує торгівлю наркотиками. Потім, нацдружини Авакова ловлять бариг і віддають поліції Авакова. Після чого, тих відпускають і вони продовжують знову барижити за кришуванням поліції Авакова.

Вам не здається, що це якесь абсурдне замкнуте коло? І все це існує, щоб просто дурити всім навколо голови, відволікаючи від насущних проблем?

ФЕНОМЕНАЛЬНА БАЙДУЖІСТЬ УКРАЇНЦІВ

Чи може бути успішним майбутнє у країни, де три чверті населення - раби обставин, а не творці дійсності? Ні, не може!

Само по собі ніщо не виникає, так же як ніколи не виросте дуб із землі, в яку попередньо не покласти жолудь.

Це дуже сумний і тривожний сигнал для України.

Поки що передумов для змін ми не маємо - потрібно говорити чесно. Єдиний шанс врятувати ситуацію - це в будь-який спосіб підняти громадянську активність.

РОСІЯ - АГРЕСОР, "ДНР-ЛНР" - ТЕРОРИСТИ, А КРИМ - ОКУПОВАНИЙ

Для нинішньої української влади, Росія - не агресор, "ДНР" і "ЛНР" - не терористи, а Крим - не окупований. Про це свідчать сьогоднішні голосування у парламенті.

Скажу, як думаю і відчуваю. Хочете - засуджуйте, хочете - ні.

Сьогодні весь день слідкував за подіями у Верховній Раді. Не за тим, що відбувалося на вулиці, а всередині залу. Все більше переконуюся, що наша держава (не країна і люди, а держава і влада) - це хохляцький свинарник.

І нам уже не потрібні ніякі Джавеліни. Я за те, щоб в один прекрасний день, у робочий час, американська авіація розбомбила весь урядовий квартал, з Верховною Радою, Адміністрацією Президента і Кабінетом Міністрів. І вийшов би я на це пепелище, вдихнув би на повні груди, підняв високо руки догори і сказав би радісно: "Свершилось!"