Часто доводиться про щось думати, потім роздуми записувати. Інакше, ніяк не позбудешся цього)
Під час президенських виборів позитивними епітетами до тоді ще кандидатата, а нині Президента, я не висловлювався.
Мене й досі непокоїть його здатність захистити країну. Бо він займає найвідповідальшу посаду сучасної української історії - Верховного Головнокомандувача ЗСУ.
Друга його функція - забезпечення міжнародних відносин. Останні три місяці показали, що Україна почала програвати на більшості дипломатичних фронтів.
А от сподівання на розвиток економіки, покращення добробуту людей і країни вцілому покладаю на парламент і уряд. Бо розумію, хто за що відповідає, і що від кого залежить.
У нас нарешті запрацювала нова Верховна Рада і призначений новий Кабінет міністрів.
Найповноважнішу посаду країни - Прем'єр-міністра - зайняв 35-річний адекватний і здібний чоловік. Тому, вперше цього літа рівень моєї особистої віри у розвиток країни зріс не небачених цього року висот.
Для мене не є великим авторитетом нинішній Президент. Обурює, що головний винуватець грабунку країни, батько післямайданної корупції Аваков залишився у владі. Для мене є шоком, що Шуфріч очолив комітет свободи слова. Мені не подобається поведінка суддів, які відпускають злочинців і колаборантів одного за одним.
Я багато чого не підтримую, але вірю у свою країну.
Вірю, що реальні зміни нині ймовірні, як ніколи раніше за 28 років. І буду голосно бажати новій владі, як би я до неї не відносився, успіхів і перемог.
Інакше, маю вважати себе неадекватним.
Я подивився весь 13-годинний марафон першого засідання ноовобраної Верховної Ради. Вражання, загалом, позитивні.
Окрім згаданих Авакова і Шуфріча, були ще дві неприємності - деструктивна поведінка фракцій Опоплатформи Медведчука і Євросолідарності Порошенка.
Це - старі політикани, яких вже не мало б бути у владі, але їх ще утримала система. Сподіваюся, останній раз. Весь день першого засідання вони розкидалися лише деструктивними виступами не по суті, а лиш задля піару, затягували час, кричали і бігали по сесійній залі - все у стилі старого парламентського кодла. Огидно. Ішли б вони вже геть.
Таке ж відношення у мене і до Батьківщини. Просто цього дня вони поводили себе розумніше і стриманіше.
Маю сподівання, що зусиллями молодого уряду і молодих депутатів, незалежно з яких фракцій, Україна зробить крок вперед, зрушить з того застою, у якому знаходиться вже десять років.
