МРІЯ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ ДОБРІ НАМІРИ, ВІРУ І ЗУСИЛЛЯ

Всі наші думки повинні бути спрямовані на те, чого ми прагнемо.
Якщо ми хочемо миру - ми повинні вірити в нього, боротись за нього - і він настане.
Якщо ми хочемо добра - ми повинні робити добро.
Якщо ми хочемо любові - ми повинні любити.
Якщо ми хочемо правди - ми повинні бути чесними.
Все іде від нас, від кожного з нас. 
Якщо мільйони людей сьогодні зроблять добру справу, відмовляться від поганого вчинку, злі наміри змінять на позитивні, світ відразу стане кращим.

СВОБОДА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ТЕБЕ

Свобода починається з тебе. Якщо ти — громадянин третього тисячоліття і розумієш, що твій світогляд, система цінностей відповідає свободі та вільному вибору, тоді у твоїй країні свобода обов’язково відбудеться. 

Без вибору ми не можемо бути щасливими. Український народ жодну іншу цінність не шанував так, як волю. Кожного століття тема волі піднімалася українцями, як наріжний камінь існування нації. Але ми вже інші. З нашою нацією вже не можна вчинити так, як це робилося ще два роки тому. Свобода і демократія — це те, що ти не можеш віддати. Воно належить тобі і визначається від тебе, а не від інших. 

Якщо ми хочемо процвітання нації, європейського зближення, мати прогнозоване майбутнє, жити вільно і незалежно, то у цьому нам допоможе лише свобода. А за волю треба боротися. Бо там, де демократія, туди назавжди прийшов закон. Де закон, там існує справедливість, а право окремої людини - найбільша суспільна цінність.

ЩО ЧЕКАЄ НА МАРІУПОЛЬ

Чую заяви українських та західних чиновників, що, в разі захоплення Маріуполя, мінським домовленостям прийде кінець, і шокуюсь від почутого! Маріуполь - це місто, в якому півмільйона жителів! Оце таку ціну потрібно заплатити, щоб влада українська і європейська таки визнала мінську угоду фарсом, яку ворог з самого початку не збирався дотримуватися?

Та дана ж угода передбачала умову жодного пострілу з 15 лютого! У перший же день ворог убив 9 українських військових! А вони вважають, що мирний договір і досі діє.. Влада збирається заплющувати очі на щоденні смерті людей, поки бойовики не візьмуть Маріуполь? Як так? Хіба народ України дозволяв їй таке?

Хіба відповідальність по захисту Маріуполя не лежить на владі? Хіба вона не зобов'язана захистити його? Путін може захопити в Україні тільки те, що дасть йому захопити президент Порошенко! Тому виправдання: "Бачте який поганий ворог, не дотримався перемир'я і захопив Маріуполь" уже не пройде.

Єдине, що можна сказати зараз Президенту: "Ти або захищай, або йди геть!". А Меркель і Олланд, які підписали мінський договір з Путіним, тепер зобов'язані захистити Україну від подальшої окупації, або чого вони тоді сідали за стіл переговорів? Щоб здати Маріуполь, а потім підписати черговий мир перед наступом на Харків?

Уже нічого чекати! Невідворотній процес подальшої окупації України запущений. Мирний договір не виконується - це очевидно. А українська влада заявляє, що розпочинає виконання другої(!) умови мінського договору - відведення важкої техніки! Першу умову - припинення вогню - вони вважають, що виконали!(?) Щодня гинуть українські військові, ворог почав застосовувати новітнє озброєння, а наша влада, вважає, що припинення вогню виконане?

Ущипніть мене.. А ні, краще штовхніть посильніше президента, бо російські літаки ведуть розвідку над Маріуполем, а він збирається відводити важку техніку. Щоб подарувати місто Путіну без опору? І кинути півмільйона людей в русскій ад?

МИР В УКРАЇНУ ПРИНЕСЕ ТІЛЬКИ ПЕРЕМОГА, А НЕ "МИРНИЙ" ДОГОВІР

Боротьба цивілізацій, що між нами повстала, - це зіткнення прогресу і деградації, свободи і рабства. У світі було багато жорстоких держав, безжальних правителів, які мали місце існувати протягом історії. З часом розвитку людства імперії і тоталітарні режими на окремих територіях Землі гинули одна за одною, світ рухався до більшої свободи, все більше народів приходили до того, що право окремої людини сприймалося як найбільша суспільна і державна цінність.

Територія свободи поширювалася і збільшувалася. І так сталося, що процес розвитку спіткнувся в Україні, де зіткнулися свобода і тоталітарний фашизм - історична остання імперія в своїх останніх конвульсіях до крові вп'ялася в українську землю своїми кігтями, і проникаючи глибше завдає все більшого болю миролюбивим українцям, з останніх сил намагаючись вбити якомога більше.

Ми всі чудово знаємо, що світ у своєму розвитку рухається туди, де все зло буде подолано. Тому краху будь-якої імперії, будь-якого організованого насилля і тероризму не уникнути. Це ж саме чекає і сьогоднішню московську імперію, якою є РФ - країна, перетворена крамлівською організованою злочинною групою на терористичну організацію. Яка дозволяє собі затівати війни на територіях інших країн, відбирати силою в них цілі області, вбивати безкарно тисячі людей.

І війна, яка відбувається зараз в Україні - це і є війна вбивць і злочинців з вільними і миролибивими людьми. Якщо звернутись до алегорій і порівнянь, ніскільки не перебільшенням буде назвати це війною жорстокості з добром, війною брехні з правдою, війною ненависті з любов'ю.

Тому ця перемога важлива і визначальна не тільки для України, а і для всього світу. Але світ залишив українців наодинці у цій битві. Він стурбовано спостерігає осторонь, як багата і озброєна кремлівська верхівка воює з ослабленим, але повним бойового духу, українським народом.

Початок краху московській імперії, якою є РФ, вже покладено. Її кінець невідворотній. Українцям - тримаючи зброю, не давати ворогу наступати далі, світу - впроваджувати подальшу економічну ізоляцію РФ. Росіяни, в більшісті, навіть, запрограмовані брехливою пропагандою, воювати проти українців не підуть. Втриматися рік-півтора, і Путінський режим впаде - загине і злочинна терористична система, яка вбиває людей на територях інших країн. Це єдиний спосіб перемогти. І це єдиний можливий варіант розвитку подій.

Головне, усвідомити це всім якнайшвидше, і працювати над наближенням перемоги, а не відтягувати її, укладаючи брехливі мирні договори і плекаючи фальшиві сподівання. Московський режим однозначно рухне, а разом з тим завершаться і ті жорстокі і жахливі вбивства, які він приніс в Україну, а світ позбудеться останньої імперії зла, і розпочне новий виток свого мирного розвитку.

ПРО РЕАЛЬНУ СИТУАЦІЮ В УКРАЇНІ

 

Рішення, прийняте у Мінську передбачає, як і першого разу, "виведення всіх іноземних військ з території України". Але Путін і Лавров здвигують плечима і заявляють, що російських військових, російської техніки і російської зброї в Україні немає.. Ви ніколи не побачите офіційної церемонії виведення російських танків з України, бо Росія ніколи не визнає, що вони тут є чи були. Вони продовжуватимуть брехати і включати дурака. 

Росія підписала цей протокол, але формально вона вважає себе до нього не причетною. Прес-центр АТО повідомив, що в ніч переговорів кордон України в районі Ізварино незаконно перетнули 50 танків, 40 "Градів", "Смерчів", "Ураганів" та 40 БТРів. Якщо б Путін збирався 15 лютого припиняти вогонь і відводити війська, навіщо він посилає нові? 

Відповідь заключається в тому, що мінський протокол хоч і підписали президенти України, Росії, Білорусі, Німеччини і Франції, але його не підписали представники "днр" і "лнр". Вони заявляють, що ніякого відношення до тих переговорів не мають. А Росія заявляє, що ніякого відношення до "днр" і "лнр" не має: то - громадянська війна і вони на те не впливають. По суті, Росія у тому, що зробити повинна саме вона, якраз відмежовується. Вона не визнає себе учасником війни, і відповідно, не бере на себе ніяких зобов'язань. 

На 15 лютого передбачено повне припинення вогню. Давайте поки що почекаємо, і подивимося, що буде..

Але, не забуваймо, що рішення, прийняте у Мінську, майже ідентичне першому мінському рішенню. Попереднього разу українські військові припинили вогонь і почали відтягуватись, війська ж бойовиків, у той час підтягнули сили і продовжили свої обстріли і атаки.

Ось карти АТО за 5 вересня 2014 та 12 лютого 2015 - ті дні, коли в Мінську були підписані перше "перемир'я" і друге - ось до чого призводить заборона українським військам атакувати і звільняти Україну від злочинців. Якщо ми не хочемо, щоб втрачені території збільшувалися, ми не повинні вірити Путіну.

ЧОМУ Я НЕ НА ВІЙНІ

Щодня отримую від різних "псевдо-друзів" нарікання, мовляв, чого це я не на війні? 
Відповідаю!

3 березня 2014 року я як відповідальний громадянин ДОБРОВІЛЬНО пішов до районного військкомату записатися в резерв добровольців. САМ і з ВЛАСНОЇ ІНІЦІАТИВИ!!! Тоді мені відмовили. Але коли буде потрібна моя спеціальність на фронті, я впевнений, мене обов'язково визвуть, і я З ГОРДІСТЮ піду захищати свою країну! Чого я і досі не отримав повістку - ПИТАННЯ ДО КОМАНДУВАННЯ ЗСУ!

Я ж зі свого боку, поки ЧЕКАЮ мобілізації, шоб не сидіти без діла, вступив до волонтерського Інформаційного опору (багато хто навіть не усвідомлює важливості даної роботи). За півроку завдяки моїм публікаціям було зібрано майже 18 тисяч гривень для бійців АТО, на які наші волонтери ВЖЕ ЗАКУПИЛИ і ВІДВЕЗЛИ на Донбас продукти, одяг і спорядження для наших хлопців. І я продовжую цю роботу!

Крім того, являючись редактором великих інформаційних спільнот України і маючи прямі контакти з безпосередніми учасниками на фронті я щодня доношу правдиву інформацію до українців про події в АТО. А через спеціально створені російськомовні сторінки - поширюю цю інформацію, а також спростовую брехливі пропагандистські фейки росЗМІ для мешканців Росії... Тут я віддаю свій особистий час, сам оплучую Інтернет і ремонт техніки.

Я ПИШАЮСЯ тим, що завдяки моїм зв'язкам, ДВІ українські жінки знайшли на Донбасі своїх чоловіків, з якими втратили звязок!!! Я продовжую отримувати щирі подяки від людей, які вважають мою роботу корисною і важливою! І я продовжуватиму робити все від мене залежне, щоб допомагати і Україні, і окремим українцям!

А коли мені принесуть мобілізаційну повістку, я від неї ховатися НЕ БУДУ, і піду на фронт без каплі сумніву і страху! І я впевнений, що жоден з моїх близьких і друзів, які мене добре знають, ні трохи не сумніваються в моєму щирому патріотизмі, бо він у мене В ДУШІ, а не для показухи!

Ну і до цього всього, за станом здоров'я я не придатний до військової служби, і можу бути призваний тільки у воєнний час - тобто тоді, коли згідно українського законодавства, буде введений ВОЄННИЙ СТАН. І ні для кого не секрет, що Я давно і відкрито виступаю ЗА введення воєнного стану в Україні! В цьому моя особиста вигода є? Я не бачу! Тому, будь ласка, припиніть свої безпідставні і ганебні нарікання, чому я не на війні!

Фото, що нижче, я опублікував перед тим, як вперше ішов у військкомат.....

ПОНЯТТЯ БАНДЕРІВЦІВ ЯК СВІТОГЛЯДНИЙ ПРОДУКТ КРЕМЛЯ або БАНДЕРІВЦІ - НАЩАДКИ МАЗЕПИНЦІВ

Останні три десятиліття будь-які прояви відродження української державності жорстко присікалися Москвою. Боротьба з українством для Москви - це боротьба не на життя, а на смерть. Тому, найперше, що робилося - образ українця уособлювався з найгіршим антигероєм, до українського права на своє самовизначення виховувалася найбільша ненависть і несприйняття. Це гарантувало російській владі підтримку народу в її злочинних діях.

З лідерами українського руху Москва жорстко боролася. Для неї це було уособленням найбільшого зла. Тому борців за українську державність всіляко оскверняли - вони "ставали" зрадниками і ворогами, про них складали і насаджували в мізки населенню брехливі легенди. Одним з таких українців був Степан Бандера, чий негативний культ багато десятиліть насаджувався Кремлем. Тому варто було лише створити термін "бандерівці", як в одну мить з образом "антигероя" почали асоціювати всіх українців. Нас уособлюють в образі, до якого завчасно була вихована ненависть і несприйняття.

Москва постійно створює образи негативних антигероїв з лідерів української нації. Знаєте, як українців називали, коли ще не було Бандери? Правильно! Мазепинцями! 

Образ гетьмана Івана Мазепи - борця за вільну українську державність, перетворили на демонічний просто за кілька днів.

Як тільки Петро І дізнався, що Мазепа не хоче йому підкорятися, він наказав зайняти Батурин – гетьманську столицю. Російські драгуни пішли у наступ і, з допомогою зрадників, взяли місто. Гетьманська резиденція була розорена, а з його жителями жорстоко розправились. Славний та величний Батурин з усіма державними установами, з палацом гетьмана, з церквами та монастирем, з бібліотекою та колекцією зброї, про яку ходили легенди у всій Європі, - з усім тим, що за понад два десятиліття свого гетьманства створив і зібрав великий державний діяч України, було розкрадено, зруйновано дощенту і перетворено на прах і попіл. Якщо ви бачили, у що перетворюються міста на Донбасі, то розумієте.

Після зруйнування гетьманської столиці Петро І продовжив свою «криваву виставу». Як пише літопис: «Багато старшин і козаків, запідозрених у прихильності до Мазепи.., вишукувані по домах і віддані на різні тортури: колесували, четвертували, садили на палі, а вже зовсім за іграшку вважалося вішати й рубати голови. Тортурами примушували до того, що люди самі визнавали себе винними, а вже потім їх карали смертю». Разом із жителями знищувалися міста і села. Саме так, кров'ю, террором і масовими репресіями, Петро І змусив українців залишити власного гетьмана.

Потім Івана Мазепу позбавили без його участі звання гетьмана – роль українського правителя виконувало опудало, яке потім сподвижники царя Меншиков і Головін повісили на шибениці. Не менш видовищно і театрально у соборі Святої Трійці у Глухові, за присутності Петра І церковні діячі тричі оголосили І. Мазепі анафему (церковне прокляття). Анафема була нічим іншим, як ефектною інсценізацією та була незаконною. Адже, їй піддають лише за злочини проти віри і церкви та за умови визнання обвинуваченим своєї вини. 

Все, що робив Петро І, було тільки абсурдною виставою. Цар, не маючи змоги покарати самого гетьмана й викоренити з українського люду пошану до І. Мазепи, намагався символічно розправитися з ним. Такий вчинок не міг викликати повагу до Петра І. Як і не викликає поваги вчинок Путіна, який спочатку сховав втікача президента-злочинця, а потім завіз в Україну зброю вбивати українців. 

Після того, як Петро І створив образ зрадника з Мазепи пізніше Сталін так же зненавидів Бандеру, якого змалювали страшним вбивцею, який гвалтував і вбивав дітей. Образ сьогоднішнього українця - "укрофашиста" - цих дітей, до того, ще й їсть та п'є з них кров. Тому російський народ ненавидить нас. Дурний він чи сліпий, чи заляканий, але, в більшості, це надзвичайно чужий для нас народ. Ненависть до українців у них передається уже сім поколінь.