ПОНЯТТЯ БАНДЕРІВЦІВ ЯК СВІТОГЛЯДНИЙ ПРОДУКТ КРЕМЛЯ або БАНДЕРІВЦІ - НАЩАДКИ МАЗЕПИНЦІВ

Останні три десятиліття будь-які прояви відродження української державності жорстко присікалися Москвою. Боротьба з українством для Москви - це боротьба не на життя, а на смерть. Тому, найперше, що робилося - образ українця уособлювався з найгіршим антигероєм, до українського права на своє самовизначення виховувалася найбільша ненависть і несприйняття. Це гарантувало російській владі підтримку народу в її злочинних діях.

З лідерами українського руху Москва жорстко боролася. Для неї це було уособленням найбільшого зла. Тому борців за українську державність всіляко оскверняли - вони "ставали" зрадниками і ворогами, про них складали і насаджували в мізки населенню брехливі легенди. Одним з таких українців був Степан Бандера, чий негативний культ багато десятиліть насаджувався Кремлем. Тому варто було лише створити термін "бандерівці", як в одну мить з образом "антигероя" почали асоціювати всіх українців. Нас уособлюють в образі, до якого завчасно була вихована ненависть і несприйняття.

Москва постійно створює образи негативних антигероїв з лідерів української нації. Знаєте, як українців називали, коли ще не було Бандери? Правильно! Мазепинцями! 

Образ гетьмана Івана Мазепи - борця за вільну українську державність, перетворили на демонічний просто за кілька днів.

Як тільки Петро І дізнався, що Мазепа не хоче йому підкорятися, він наказав зайняти Батурин – гетьманську столицю. Російські драгуни пішли у наступ і, з допомогою зрадників, взяли місто. Гетьманська резиденція була розорена, а з його жителями жорстоко розправились. Славний та величний Батурин з усіма державними установами, з палацом гетьмана, з церквами та монастирем, з бібліотекою та колекцією зброї, про яку ходили легенди у всій Європі, - з усім тим, що за понад два десятиліття свого гетьманства створив і зібрав великий державний діяч України, було розкрадено, зруйновано дощенту і перетворено на прах і попіл. Якщо ви бачили, у що перетворюються міста на Донбасі, то розумієте.

Після зруйнування гетьманської столиці Петро І продовжив свою «криваву виставу». Як пише літопис: «Багато старшин і козаків, запідозрених у прихильності до Мазепи.., вишукувані по домах і віддані на різні тортури: колесували, четвертували, садили на палі, а вже зовсім за іграшку вважалося вішати й рубати голови. Тортурами примушували до того, що люди самі визнавали себе винними, а вже потім їх карали смертю». Разом із жителями знищувалися міста і села. Саме так, кров'ю, террором і масовими репресіями, Петро І змусив українців залишити власного гетьмана.

Потім Івана Мазепу позбавили без його участі звання гетьмана – роль українського правителя виконувало опудало, яке потім сподвижники царя Меншиков і Головін повісили на шибениці. Не менш видовищно і театрально у соборі Святої Трійці у Глухові, за присутності Петра І церковні діячі тричі оголосили І. Мазепі анафему (церковне прокляття). Анафема була нічим іншим, як ефектною інсценізацією та була незаконною. Адже, їй піддають лише за злочини проти віри і церкви та за умови визнання обвинуваченим своєї вини. 

Все, що робив Петро І, було тільки абсурдною виставою. Цар, не маючи змоги покарати самого гетьмана й викоренити з українського люду пошану до І. Мазепи, намагався символічно розправитися з ним. Такий вчинок не міг викликати повагу до Петра І. Як і не викликає поваги вчинок Путіна, який спочатку сховав втікача президента-злочинця, а потім завіз в Україну зброю вбивати українців. 

Після того, як Петро І створив образ зрадника з Мазепи пізніше Сталін так же зненавидів Бандеру, якого змалювали страшним вбивцею, який гвалтував і вбивав дітей. Образ сьогоднішнього українця - "укрофашиста" - цих дітей, до того, ще й їсть та п'є з них кров. Тому російський народ ненавидить нас. Дурний він чи сліпий, чи заляканий, але, в більшості, це надзвичайно чужий для нас народ. Ненависть до українців у них передається уже сім поколінь.