Політиком, по суті, я став 1999 року, коли будучи випускником Шишацької гімназії написав у Шишацьку районну газету "СЖ" статтю, в якій довів економічну нереальність програми кандидата в президенти України комуніста Симоненка, і закликав шишачан прийти на вибори і обрати демократичний шлях розвитку країни. Хоча, якщо копнути глибше, у другому класі мене висварила вчителька за те, що я не знав, що в той день був день народження лєніна. Я заперечив, що не зобов'язаний знати, коли день народження у якогось лєніна, із-за чого до кінця уроку відстояв у кутку класу, а на перерві вчителька мене повела до директора. Так почався мій спротив проти радянського режиму у 1989 році))
2001 року я вступив до політичної партії Український Народний Рух аби долучитися до національно-державного розвитку. З цією політсилою я пройшов шлях до Помаранчевої революції 2004, учасником якої був з першої ночі до інавгурації Президента. На Майдані я усвідомив, наскільки багато все-таки залежить від самих нас, і що історія твориться в цю саму мить, і її можна змінювати. Я захотів мати можливості здійснювати зміни на краще. 2005 року вперше балотувався до Шишацької районної ради по партійному списку партії "Пора", партія не пройшла відсотковий бар'єр.
2007 року з друзями-побратимами у Шишаках створили і зареєстирували районну молодіжну громадську організацію "Молодь Шишаччини ХХІ". Виключно власними зусиллями почали вносити в молодіжне життя цікаві заходи, і по-новому оживили молодь. А уже 2008 року наше об'єднання ввійшло до спілки молодіжних організацій Сумської, Полтавської та Чернігівської областей та стало партнером європейської молодіжної кампанії "Всі різні - всі рівні". У наших спільних заходах у Шишаках, навіть, брала участь нинішня очільниця одеської митниці киянка Юлія Марушевська)
2010 року президентські вибори виграв В. Янукович, і я долучився до Всеукраїнського об'єднання "Свобода" - прогресивної націоналістичної сили, яка оголосила рішучий спротив реваншу "регіоналів" і проросійських політиків. У партійному списку "Свободи" того ж року я балотувався в депутати Шишацької районної ради - партія не пройшла прохідний бар'єр.
2012 року я познайомився з багатьма молодими полтавськими політиками, серед яких були тоді ще кандидат в народні депутати Сергій Каплін та його помічник Валерій Прядко, основоположники Руху простих людей - нового всеукраїнської громадсько-політичної сили, яка зародилася на Полтавщині. У 2012 році Сергій Каплін після феєричної перемоги на виборах у Полтаві був обраний народним депутатом, в перший же рік він був визнаний відкриттям нового парламентського скликання. На виборах 2014 року став народним депутатом вдруге, виникла Партія Простих Людей.
Ми почали зародження і створення абсолютно нової політичної сили. Бо побачили, що злочинці, які знаходяться при владі, не люблять Україну і українців, вони ласі лише до її грабунку. Партія простих людей - рідна мені партія, і, в будь-якому разі, з нею я пройду до кінця шлях відстоювання державних, національних, соціальних, і демократичних інтересів України. Сподіваюся, ми швидко побудуємо заможну Україну з достатком для українців. І передати з честю державну політику молодому поколінню, аби присвятити себе сім'ї та творчості.
Немає коментарів:
Дописати коментар