Вам може здатися, що ваше місце у світі не таке вже й важливе, або ви нікому не потрібні.
Але хтось, можливо, зараз п'є каву з чашки, яку ви йому подарували. Усміхнена дитина грається вашою іграшкою. Хтось слухає пісню, яка нагадує йому про вас. Чи читає книгу, яку ви порадили. Хтось згадує ваші жарти і посміхається. А дехто любить себе значно більше, бо згадує ваші компліменти.
Ніколи не думаєте, що ви не впливаєте на добро у світі. Ваші, навіть, не значні сліди, які ви залишаєте у житті, вже неможливо стерти.
Хронологія русифікації і заборон української мови в часи російської окупації України
XVII століття
1627 — наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні "Учительного Євангелія" Кирила Ставровецького. Текст грамоти за Собраніе Гос. Грамотъ, ІІІ, №77
1696 — ухвала польського сейму про запровадження польської мови в судах і установах Правобережної України.
1690 — засудження й анафема Собору РПЦ на "Кіевскія Новыя Книги" П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та інших.
XVIII століття
1720 — указ царя Московії Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.
1729 — наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження.
1731 — вимога цариці Анни Іванівни вилучити книги старого українського друку, а «науки вводить на собственном российском языке». У таємній інструкції правителеві України князю О. Шаховському 1734 наказала всіляко перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами, «а побуждать их и искусным образом приводить в свойство с великоросами».
1763 — указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
1769 — заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.
1775 — зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1789 — розпорядження Едукаційної комісії польського сейму про закриття всіх українських шкіл.
XIX століття
1817 — запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України.
1832 — реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.
1847 — розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.
1859 — міністерством віросповідань та наук Австро-Угорщини в Східній Галичині та Буковині здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською.
1862 — закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні.
1863 — Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: «ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може».
1864 — прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою.
1869 — запровадження польської мови в якості офіційної мови освіти й адміністрації Східної Галичини.
1870 — роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що «кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечне повинно бути обрусіння».
1876 — Емський указ Олександра ІІ про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень. Повний текст Емського указу за журналом «Особого Совещания» Вперше оприлюднено у книжці Савченко Ф. Заборона українства 1876 р.
1881 — заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.
1884 — заборона Олександром III українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.
1888 — указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.
1892 — заборона перекладати книжки з російської мови на українську.
1895 — заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.
XX століття
1908 — чотирма роками після визнання Російською академією наук української мови мовою(!) Сенат оголошує україномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії.
1910 — закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних товариств, видавництв, заборона читання лекцій українською мовою, заборона створення будь-яких неросійських клубів.
1911 — постанова VII дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у школах Росії.
1914 —
заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси.
1914, 1916 — кампанії русифікації на Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви.
1922 — проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У «теорії» боротьби в Україні двох культур — міської (російської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша.
1924 — закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях.
1924 — закон Румунського королівства про зобов'язання всіх «румун», котрі «загубили материнську мову», давати освіту дітям лише в румунських школах.
1925 — остаточне закриття українського «таємного» університету у Львові.
1926 — лист Сталіна «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У» з санкцією на боротьбу проти «національного ухилу», початок переслідування діячів «українізації».
1933 — телеграма Сталіна про припинення «українізації».
1933 — скасування в Румунії міністерського розпорядження від 31 грудня 1929 p., котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців.
1934 — спеціальне розпорядження міністерства виховання Румунії про звільнення з роботи «за вороже ставлення до держави і румунського народу»всіх українських вчителів, які вимагали повернення до школи української мови.
1938 — постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей», відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У.
1947 — операція «Вісла»; розселення частини українців з етнічних українських земель «урозсип» між поляками у Західній Польщі для прискорення їхньої полонізації.
1958 — закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів.
1960—1980 — масове закриття українських шкіл у Польщі та Румунії.
1970 — наказ про захист дисертацій тільки російською мовою.
1972 — заборона партійними органами відзначати ювілей музею І.Котляревського в Полтаві.
1973 — заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського «Енеїда».
1972 — постанова ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік», де вперше проголошується створення «нової історичної спільноти — радянського народу», офіційний курс на денаціоналізацію.
1978 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках»(«Брежнєвський циркуляр»).
1983 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік» («Андроповський указ»), яким зокрема введено виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови й літератури; директива колегії Міносвіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення зросійщення.
1984 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи».
1984 — початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української.
1984 — наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.
1989 — постанова ЦК КПРС про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної».
1990 — прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.
Людство не поділяється на звичайних людей і геніїв. Кожному, при народженні, однаково дарований набір талантів і можливостей для самореалізації. Вони даються разом з іншими вміннями, такими звичайними, як ходити ногами, наприклад. Але, так же як і ходіння, внутрішні таланти потрібно розвинути, щоб користуватися ними.
Доля кожної людини закладена у ній самій. У середині кожного з нас є генетична програма від Бога. А от запустити цю програму Творець дав можливість нам самим. Він дарував нам безкоштовні здібності, але, з іншого боку, ми маємо заплатити за них ціну у вигляді зусиль - зрозуміти і розвинути своє призначення.
Все в тобі. Ще з дня твого народження. Тому, не гніви світ, державу, чи обставини навколо. Шукай себе в собі. Знаходь. Розвивай світ. Люби людей і даруй добро.
Матеріал не має мети розпалювати міжнаціональну ворожнечу, а лише відтворює фольклорні зібрання українського народу.
Посидів годинку над книгою українських приказок і прислів'їв. 760 сторінок цікавих висловів. Читати - не перечитати. Але, виокремилися думки про наших сусідів, з якими доводиться споконвічно разом жити. Помітно, що український народ відносився до них по різному, про кожного сформувався певний образ. Що цікаво, нічого з того часу не змінилося. Століття йдуть, а правда одна і та ж лишається. Отож, читайте. Вибрав найцікавіше. Зверніть увагу, як вимальовується особливе відношення українців до кожної окремої групи народів.
МОСКАЛІ
З москалем дружи, а камінь за пазухою держи.
Якщо москаль сказав сухо, то знай, що буде мокро по вуха.
На вовка думають, а кобилу москаль вкрав.
Якщо чорт чи москаль що вкрали, то поминай як звали.
Москаль тоді красти перестане, коли чорт Богу молиться стане.
Від чорта відхрестишся, а від москаля й не відмолишся.
Москаль з бісом порадились, та й на лихо понадились.
Москва на злиднях збудована, й злиднями годована.
Москаль у лихові ходе, і всіх у лихо веде.
- Тату, чорт у хату лізе! - Дарма з ним, аби не москаль.
ЛЯХИ
Лях тоді добрий, як спить; а пробудиться, то біда.
Проведи мене хоч до Вєни, та не зроби ляха з мене.
Ляхи нам не пани, а ми їм не хлопці.
Мужик свиню любить, а лях курку.
Тікай ляше, бо все, що на тобі, то наше.
ЖИДИ
Жид брехнею живе, та все з нас тягне.
Що чорт, що жид - то рідні брати.
Жид ні сіє, ні оре, а обманом живе.
Не займай жида, бо велика огида.
Одважний жид і в школі грішить.
Жида вбий - сорок гріхів з душі.
МИ
У ляхів - пани, на московії - рєбята, а у нас - брати.
Де козак, там і слава.
Коли козак в полі - то він на волі.
Козак, як не сало їсть, так турка рубає.
Козацькому роду нема переводу.
Птиця з птицею не наб'ється, а козак з дівчиною не наживеться.
Козак з біди не заплаче.
Козак не боїться ні тучі, ні грому, але не був, і не буде катом.
BONUS +
Ворскла - річка невелика, береги ламає; хто в Полтаві не буває, той лиха не знає.
