ХРОНОЛОГІЯ РУСИФІКАЦІЇ І ЗАБОРОН УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Хронологія русифікації і заборон української мови в часи російської окупації України

XVII століття 

1627 — наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні "Учительного Євангелія" Кирила Ставровецького. Текст грамоти за Собраніе Гос. Грамотъ, ІІІ, №77 

1696 — ухвала польського сейму про запровадження польської мови в судах і установах Правобережної України. 

1690 — засудження й анафема Собору РПЦ на "Кіевскія Новыя Книги" П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та інших. 

XVIII століття 

1720 — указ царя Московії Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг. 

1729 — наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження. 

1731 — вимога цариці Анни Іванівни вилучити книги старого українського друку, а «науки вводить на собственном российском языке». У таємній інструкції правителеві України князю О. Шаховському 1734 наказала всіляко перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами, «а побуждать их и искусным образом приводить в свойство с великоросами». 

1763 — указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії. 

1769 — заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар. 

1775 — зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях. 

1789 — розпорядження Едукаційної комісії польського сейму про закриття всіх українських шкіл. 

XIX століття 

1817 — запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України. 

1832 — реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання. 

1847 — розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших. 

1859 — міністерством віросповідань та наук Австро-Угорщини в Східній Галичині та Буковині здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською. 

1862 — закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні. 

1863 — Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: «ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може». 

1864 — прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою. 

1869 — запровадження польської мови в якості офіційної мови освіти й адміністрації Східної Галичини. 

1870 — роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що «кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечне повинно бути обрусіння». 

1876 — Емський указ Олександра ІІ про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень. Повний текст Емського указу за журналом «Особого Совещания» Вперше оприлюднено у книжці Савченко Ф. Заборона українства 1876 р. 

1881 — заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою. 

1884 — заборона Олександром III українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях. 

1888 — указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами. 

1892 — заборона перекладати книжки з російської мови на українську. 

1895 — заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей. 

XX століття 

1908 — чотирма роками після визнання Російською академією наук української мови мовою(!) Сенат оголошує україномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії. 

1910 — закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних товариств, видавництв, заборона читання лекцій українською мовою, заборона створення будь-яких неросійських клубів. 

1911 — постанова VII дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у школах Росії. 

1914 — 

заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси. 

1914, 1916 — кампанії русифікації на Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви. 

1922 — проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У «теорії» боротьби в Україні двох культур — міської (російської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша. 

1924 — закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях. 

1924 — закон Румунського королівства про зобов'язання всіх «румун», котрі «загубили материнську мову», давати освіту дітям лише в румунських школах. 

1925 — остаточне закриття українського «таємного» університету у Львові. 

1926 — лист Сталіна «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У» з санкцією на боротьбу проти «національного ухилу», початок переслідування діячів «українізації». 

1933 — телеграма Сталіна про припинення «українізації». 

1933 — скасування в Румунії міністерського розпорядження від 31 грудня 1929 p., котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців. 

1934 — спеціальне розпорядження міністерства виховання Румунії про звільнення з роботи «за вороже ставлення до держави і румунського народу»всіх українських вчителів, які вимагали повернення до школи української мови. 

1938 — постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей», відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У. 

1947 — операція «Вісла»; розселення частини українців з етнічних українських земель «урозсип» між поляками у Західній Польщі для прискорення їхньої полонізації. 

1958 — закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів. 

1960—1980 — масове закриття українських шкіл у Польщі та Румунії. 

1970 — наказ про захист дисертацій тільки російською мовою. 

1972 — заборона партійними органами відзначати ювілей музею І.Котляревського в Полтаві. 

1973 — заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського «Енеїда». 

1972 — постанова ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік», де вперше проголошується створення «нової історичної спільноти — радянського народу», офіційний курс на денаціоналізацію. 

1978 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках»(«Брежнєвський циркуляр»). 

1983 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік» («Андроповський указ»), яким зокрема введено виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови й літератури; директива колегії Міносвіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення зросійщення. 

1984 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи». 

1984 — початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української. 

1984 — наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову. 

1989 — постанова ЦК КПРС про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної». 

1990 — прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.