СЬОГОДНІ ЛЕГШЕ, НІЖ УЧОРА

Уже майже всі бачать масштабний абсурд у державній системі, владі, судових і правоохоронних органах, соціальних порядках.

Все сиплеться, вкривається тріщинами, які неможливо вже залатати. 

Розвиток українського соціуму випереджає існуючу побудову управлінської і організаційної структури в державі, тому люди далі не можуть жити у нинішніх умовах.

Сьогодніiня система державної влади побудована на утриманні створених механізмів збагачення обмежених груп осіб за рахунок держави. Вони утримують вплив на найвищу владу, багатства і ресурси, не розподіляють їх рівномірно поміж всього соціуму, а більшу частину нахабно привласнюють у різний спосіб. Для цього вони побудували свою злочинну систему - її історично запам'ятали як кучмівсько-олігархічну модель. 

Після народних вибухів 2004-2005 і 2013-2014 років люди довгий час бачать і відчувають, що вони недоотримують того, що природньо належить їм, що держава не розвивається відповідно потреб суспільства.

Державу може врятувати і зберегти тільки народ - згуртовані жителі країни. Держава - це надбання нації. Мати власну державу може тільки окремий народ. Чим більш об'єднаний і згуртований народ - тим більшу державну територію він здатен контролювати і розвивати.

Коли державна система стримує розвиток нації у певних межах, то напруга, температура і противага в суспільстві зростає. Після кожного Майдану ми розриваємо окови, які на нас намагаються навісити вже згадані окремі злочинно-олігархічні групи - ще й зрощенні з російською агентурою, яка постійно присутня у найвідповідальніших органах і структурах держави.

Державу утримують в приватній власності масштабні грабіжники і колаборанти. 

Вони грабують все - промислові об'єкти, господарства, комунальні структури, транспорт і землю; викачують нафту і газ, вирубують ліси, виводять кошти з народних бюджетів; створюють людям умови, за яких ті змушені платити за кожну свою потребу, при цьому отримувати якомога менше.    

Владо-злочинці утримують народ як скот. Дають на поїсти, аби тільки могли продовжувати працювати і приносити їм надприбутки. Над народом знущаються, змушуючи задешево працювати на обробітку украдених у нього ж ресурсів. Потім  людина ще й придбає цей готовий товар-виріб, заплативши за нього значно більше.

Але, чим довше державна система не змінюється, не розвивається синхронно з потребами суспільства, тим більше набухає людське невдоволення і несприйняття.

Держава - це надбання, яке може мати тільки окремий народ - чим більш об'єднаний і згуртований, тим сильнішу державу він здатен розвивати.

Державна система стримує розвиток нації - і противага в суспільстві зростає. Здається, терпіння вистачить не більш, як до 2022 року. За цей час, якщо зміни не прийдуть, а їх ймовірність не виправдовується, народне віче знову збереться на Майдані.

Українці здатні відстояти свободу свого самовизначення. Нація живе, має дух, сили, а отже заслуговує на перемогу.

Після попередніх Майданів ми розривали окови, які на нас навішували влада-олігархи та російська агентура. А тепер нам потрібно перемогти владу-олігархів-агентуру.

Час переможний - близький. Чим ближчим він стає, тим більші руйнації доводиться переживати. 

Але над опалим гнилим листям проростають нові пагони. Людські світогляд і порядок постають в оновленій формі на руїнах сьогодення. 

Прикро, що все здобувається через жертви. Потужний успіх у нас намагаються вкрасти, якщо змушують платити таку ціну...

Сьогодні легше, ніж учора - Визвольна революція стала на день ближче...