Мене дуже тішить, що хоч на четвертому десятилітті незалежності у Духовній столиці України нарешті почали розвінчувати міф про те, що "Полтава - город русской слави".
І хай, викорінити це із свідомості місцевого хохляцтва та малоросів, яких дуже багато у нашому краї, буде вкрай важко і довго, але основа міфу почала хитатися. І це добре.
Тим, хто кричить, "зачєм ето трогать - ето же наша історія", я відповім: це - не наша історія. І взагалі, це - не історія, а міфи і пропаганда.
І наведу простий приклад для розуміння. Якщо після нього у вас нічого не зміниться у голові, то ви - безнадійні.
Уявіть, що нинішня війна закінчилася перемогою росії у битві під Полтавою. У місті поставили пам'ятники путіну, лаврову, шойгу, скабєєвій... І всі подальші покоління українців (ваші діти, внуки, правнуки), забувши власних героїв, вчать спотворену історію і вклоняються своїм загарбникам...
Немає різниці між пам'ятниками російським окупантам ХVIII століття і пам'ятниками російським окупантам ХХІ століття. Це - не просто однакові явища, це - одна і та ж нерозривна історія, тривалістю у кілька століть.
Немає різниці між петром І, сталіним, путіним... Вони - однакові вбивці й окупанти, на совісті яких мільйони невинних жертв, звірств, варварського насилля. І вся пам'ять про них, у будь-якій позитивній чи схвальній формі, в Україні має бути повністю знищена.
Довідка для неполтавців. На фото - так званий пам'ятник Кєліну. Він споруджений у Полтаві на тому місці, де стояв будинок українського козака Магденка, у який після Полтавської битви вселився московит Алєксєй Кєлін. Тут же зупинявся і петро І. Пам'ятник встановлений окупаційною владою як пам'ять про місце відпочинку царя. А по суті - це пам'ять про те, як росіяни тут віджали хату в українця і успішно у ній освоїлись.
Полтавець Олексій Логвінов провів тут перформанс, який назвав "Унітаз козака Магденка. Найкоротша історія Полтави від 1709 до наших днів", провівши аналогію між окупантами-мародерами ХVIII століття і нинішніми.
Немає коментарів:
Дописати коментар