З ЧИМ ІДЕМО В 2017 РІК

Перше, з вдячністю нашим захисникам, і славною пам'яттю полеглих героїв. Те, що ми зустрічаємо 2017 рік в теплі і спокої - це заслуга тих, хто в цю мить стоїть в окопі. Пам'ятаймо..

В Україні почали з'являтися ознаки формування громадянського суспільства. Українці у цьому пройдуть ще довгий шлях, але нинішня активізація діячів і активістів молодого покоління країни дарує багато позитиву. 

Дуже відчутним став масштаб грабунку державних багатств і природних ресурсів. По всій країні у народу безмежно викрадаються дари родючої української землі і надр. Ліси просто вистригаються - скрізь, де ростуть дерева, їх безмежно спилюють. Також важко зрозуміти, як це на території багатими надрами громади, незрозумілі люди видобувають газ, а жителі цієї землі потім ще й купують той газ по ціні втричі завищеної вартості? 

Великі підприємства і агрохолдинги своєю технікою і вантажівками розбивають дороги, але ніколи не відновлюють їх. Крім того, кожен водій, купляючи бензин, платить акцизні кошти, зокрема, і для виготовлення доріг. А їх немає.. Дороги робити! Робити дороги! 

Дуже багато казнокрадів і корупціонерів займають відповідальні посади. І абсолютно відсутня належна правоохоронна і судова система і влада. Тут свою роль має зіграти громадянське суспільство. Як і у всіх інших занедбаних сферах. Народ має відчути, що він влада, перебрати на себе управління, але для цього потрібен розвиток колективної свідомості нації, і в ній - злагодженої взаємодії. Але де поліцейські за покликанням? Такі, для яких честю буде розслідувати злочини президентів та інших посадовців, а не служити режиму. А судді відпускають винуватців особливо тяжких злочинів у такій кількості, що суспільна небезпека від того не спадає. 

Це так живе Україна в ХХІ столітті. Починаємо 2017 рік.. 

Всім друзям, землякам, українцям, народу України бажаю в Новому році бути розумними, уважними, підготовленими, брати управління країною в свої руки, брати керування війною з окупантом, відстояти власність на землю і природні багатства, створити морально-етичні, наскільки це можливо, державні органи, гідний суд, незмінне законодавство, і обов'язкові вибори з 16 років) 

З прийдешнім Новим роком, друзі! 

Найкращих Вам побажань! Приємного святкування! 

Перемоги і Миру! 

Щастя, злагоди, добробуту і здійснення заповітних мрій у Новому році!)

ЩО СТАЛОСЯ З ПРИВАТБАНКОМ?

Власники ПриватБанку Коломойський і Боголюбов кілька років ставили по всій Україні нові термінали і банкомати, відкривали тисячі нових відділень у кожному місті, у кожному районі, а іноді по кілька штук на одній вулиці.. І все це - для розширення банківської мережі.

Завдяки цьому ПриватБанк охопив 6 000 000 користувачів в Україні, став домінуючим банком на ринку і створив ілюзію могутності та стабільності. 

Паралельно, власники активно залучали людей в Інтернет-банкінг і переводили обіг готівки в електронну сферу. Вони запустили зручний онлайн-сервіс "Приват-24". Крім цього, роздавали всім наліво і направо пластикові картки, привчаючи нас платити ними і оформляти платежі через Інтернет і онлайн-сервіс.

Потім у всіх касах ПриватБанку раптом відмовилися обслуговувати без картки цього банку. Таким чином, вони дотиснули всіх і змусили навіть найстаріших бабусь і дідусів відкрити ці картки. 

Через "Приват-24" до карток були прив'язані телефонні номери їх власників, тому що операції вимагали підтвердження кодом, висланим на телефон. Потім вони стали прив'язувати до цих операцій і EMEI наших телефонів, вимагаючи підтвердження через свій же мобільний додаток. 

Таким чином, ПриватБанк зібрав у себе колосальну базу даних на всю активну частину населення України, і зараз він має у себе дані про всі рухи наших коштів за останні роки - хто що отримував, від кого, за що, хто що купував, хто куди і скільки перераховував. Зрозуміло, ніхто цих грошей ніде не декларував. Тепер Держава буде знати все про нас і про всі наші джерела доходів і надходження, за якими люди не здавали звіти і не платили податки.

Паралельно ПриватБанк займався дуже важливим напрямком діяльності - ставши візуально таким масовим, сильним, потужним, крутим, стабільним і грандіозним, він викликав у людей довіру і почав збирати у них депозити і вклади. Масові кредити при цьому видавати перестали. Але банк привчав людей тримати свої гроші на рахунках в ПриватБанку і не боятися за них, адже банк "величезний і грандіозний".

Збираючи з 6 000 000 українців їх заощадження і накопичення, «ПриватБанк» тихесенько видавав з цих грошей гігантські кредити - але вже не населенню, а дочірнім компаніям Коломойського і Боголюбова, просто виводячи зі своїх рахунків колосальні суми. В цілому «Приват-банк» видав неповоротних і беззаставних кредитів своїм же власним комерційним структурам на 148 000 000 000 гривень - тобто на 6 $ млрд.

Щоб зрозуміли, що це за гроші - в України зараз весь золотовалютний резерв коливається між 16 і 24 мільярдами доларів. Тобто власникам банку вдалося вкрасти суму, яка дорівнює приблизно 1/3 частини всього золотовалютного резерву України!

Що відбулося при націоналізації?

Коломойський і Боголюбов віддали банк-банкрут державі, і спокійно забрали з собою 148 млрд гривень. А борг цей заплатимо ми, прості українці, з своїх кишень, бо за борги "націоналізованого" банку тепер відповідає Державний бюджет.

Порошенко вже про все домовився: він отримає черговий кредит від МВФ на суму близько 5,5 млрд доларів на те, щоб погасити цю колосальну заборгованість. При цьому божевільний борг нашої держави збільшиться до 160 000 000 000 доларів. А у нас весь резерв 24 000 000 000 $! Ми давно вже сидимо в неоплатних боргах і борговому рабстві у МВФ.

І тепер наша держава буде знати про кожну вашу покупку, про кожне ваше перерахування, про всі ваші гроші, і більше не буде ніяких транзакцій без сплати податків.

В кінці року до вас прийдуть і скажуть: "А чому це на твою картку за рік надійшло 111 платежів на суму 111 000 гривень, якщо ти ніде не працюєш, нічим не займаєшся за документами? А заплати нам з цих грошей 10%. А не заплатиш, ми в тебе квартиру заберем чи інше майно".

Державне правління банку тепер знатиме:
- скільки ти накопичив грошей, і де вони лежать,
- що ти купуєш в супермаркетах, коли сплачуєш покупки з картки,
- що купував за останні пару років і оплачував через Інтернет,
- які маєш доходи, і чим займаєшся - хто тобі платить, і за що,
- з яких видів діяльності ти не платиш податки,
- який номер твого мобільного телефону, і де ти знаходишся,
- де стоїть комп'ютер, з якого ти найчастіше заходиш в Приват-24, яка у нього мак-адреса, через яку ай-пі і якого провайдера він ходить в мережу,
- де ти реально живеш, тощо..

Раби держави будуть під контролем!

А Коломойський з УКРОПівськими братками грабонули українців на 148 млрд. грн.

ТОП-5 УКРАЇНЦІВ, ЯКІ НАДИХАЮТЬ

Мазепа як державний діяч
Шевченко як духовний поет

Вернадський як мудрий науковець
Довженко як прогресивний митець
Лобановський як геніальний тренер

Це ТОП-5 моїх улюблених українців. Які своїм життям показали рівень і визнання світового масштабу. Найбільше мене надихали вони. Більше приємно, що двоє з них - Вернадський і Довженко творили у Шишацькому краї.

ДОНАЛЬД ТРАМП ДЛЯ США - ДЕСТАБІЛІЗУЮЧИЙ ЕЛЕМЕНТ

Скажу і я про Трампа. Всі висловлюються, я теж маю думку... 

На моє глибоке переконання, президент Дональд Трамп - це проблема для США, це для штатів "дестабілізуючий елемент" (так і запишіть). Він зневажає ЦРУ і Пентагон - основу стабільності і сили цієї країни. А отже, періодично виникатимуть проблеми і конфлікти в середині державного управління. Це такий собі емоційний хлопець, тож від нього можна чекати все, що завгодно. 

Політично Трамп керуватиметься інтересами своєї країни, а не захистом демократії у світі. Це само по собі розв'яже руки путінам, асадам і їм подібним, які ще не набрали ваги. Прогнозую збільшення гарячих зон і осередків війни на планеті. Як бізнесмен він дбатиме про наповнення бюджету США, але і витрати будуть більш внутрішні, ніж зовнішні. Уріжуть багато програм по розвитку демократичних процесів та реформ у багатьох країнах, у нашій в тому числі. 

У середовищі державної влади Америки багато хто не поділятиме такий курс президента. Бо багато дивляться на стабільність і безпеку своєї країни через призму стабільності і безпеки у світі загалом. Тому ймовірними є конфлікти і суперечки Трампа з Конгресом, спецслужбами та оборонним відомством. Все це і багато іншого свідчить про те, що світова нестабільність в найближчому майбутньому буде більш відчутна. Коротше кажучи, гірше - ще попереду...

ФОРУМ "МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ В УКРАЇНІ - 2016". Київ. 9 грудня 2016

Як проходив Антикорупційний форум 

"МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ В УКРАЇНІ - 2016"

у Києві 9 грудня 2016 року,

Клуб Кабінету Міністрів України

Враження, фото, відео

ЧАС ПЕРЕМОГИ БЛИЗЬКИЙ

Відчуваєте, друзі, що час перемоги близький? 
Бачите, який масштабний абсурд у державній системі, судових і правоохоронних органах, соціальних порядках? 

Ця система сипеться і рветься, вона пішла тими тріщинами, які неможливо вже залатати. Розвиток людства, і українського народу в тому числі, випереджає розвиток будови цивілізації. 

Створена система і механізм збагачення груп осіб, які мають вплив на найвищу владу і багатства планети, але вона не розподіляє ресурси рівномірно поміж всього соціуму і не забезпечує йому належну життєдіяльність. Таким чином, не розвивається синхронно з появою потреб суспільства. А окрема людина не доотримує те, що природньо належить їй. 

Коли держава стримує розвиток нації в певних межах, напруга і температура в місцях тиску зростає, і виникає Майдан. Після кожного Майдану ми розриваємо ці окови. Не даємо принизити наше право вибору і свободу нижче певного рівня. Це свідчить, що нація живе, має дух, сили, а отже спроможна на перемогу. 

І час переможний - близький. Проте чим ближим він стає, тим більші руйнації доводиться переживати. Але з під опалого гнилого листя проростають нові пагони, так і світогляд людський та світовий порядок постануть в оновленій формі на руїнах сьогодення. Прикро, що все здобувається через жертви. Але даремним нічого не може бути, із того, що є.

МИРУ ВСІМ! 30 ЛИСТОПАДА 2016

Сьогодні - День домашніх тварин. Любіть їх, оберегійте, піклуйтесь. Якщо Бог подружив Вас, значить то потрібно було і їм, і вам...

Інколи, для того, щоб зосередитись на важливій справі, сконцентруватися на ній для більшої продуктивності, ми відмовляємося від усього, з чим раніше були пов'язані, і що хоч якось задавало нам ритм життя, чому ми присвячували себе і свою роботу. Не робіть так. Бо, коли ту одну справу, через яку ви відмовились від всього іншого, у вас відберуть, ви залишитесь абсолютно ні з чим. А тоді розчарування буде надзвичайно болючим..

У мене був кіт, акваріум і папуга.. Дбаючи потроху про всіх їх, я кілька років мав тих, про кого піклувався. Але, коли мені подарували вівчарку, яка потребувала значно більше уваги, я роздав своїх тваринок, подарував їх друзям, і залишив собі лише песика, аби зосередитись на ньому, щоб він виріс гідним, розумним і надійним другом..

А за кілька місяців його отруїли.. Залишили мене одного. Тепер немає нікого - жодного друга, про якого можна було б піклуватися. І, врешті решт, залишили мене знов на самоті. Тепер би і рибок погодувати, і з котом погратись, і папугу кумедного послухати, але немає їх. У них нові господарі, і нове життя.

Моя щира життєва порада кожному - не паліть мости до того, що колись довго досягали і віддано обергіали. Ніхто не знає, хто і коли прийде з дозою отрути, можливо, призначеної вже особисто для вас..

Сьогодні - День домашніх тварин. Любіть їх, оберегійте, піклуйтесь. Якщо Бог подружив Вас, значить то потрібно було і їм, і вам... Але написане мною не забувайте. Хоч і алегорія, це приклад гіркого життєвого досвіду. Можливо когось із вас він врятує від непоправних помилок... Миру всім!

УКРАЇНЦІ НЕ ХОЧУТЬ ЗМІНЮВАТИ ВЛАДУ?

Мабуть, голодомори, війни і репресії таки знищили українську націю. Українців у цій країні відсотків з 10-15 може і лишилося.. 

Чому втратили 25 років? Чому втратимо ще 25? Та тому що долю України вирішує хохловатна більшість, яка нічого спільного з історією і сутністю української державності не має... 

Більше не маю я ніякого обов'язку перед цією країною і її жителями. Навпаки, я маю право сам вирішувати свою долю, і не жити за правилами і рішеннями інших. 

Україна - це безнадія. Це ментальна, державна і соціальна руїна. 

Єдине рішення подальшого відношення до цієї країни - залишити її якомога раніше. На нашій планеті неймовірно багато комфортних для проживання людини місць...

ЗАРОДЖЕННЯ КОХАННЯ

..Він не розумів, що трапилося, але відчував, як оживають відумерлі клітини. Внутрішня пульсація наближалася до свого апогею. Цього не мало бути і не могло. Але відчуття ставало все більш сильним. І помилятися в ньому вже не було сенсу. Впевнившись за багато років, що колись пережиті почуття відродити неможливо, що ця здатність назавжди втрачена, прийшло розуміння, що це таки сталося. Неочікувано і незвично. Колись він ще шукав таку можливість, але, впевнившись, що холодність перейшла в стадію вічної мерзлоти, припинив усі спроби. І ніхто не міг йому в цьому допомогти. Ніхто не викликав жодної бажаної реакції. А зараз у холоді народжувався вогонь...

Звідки це йшло, - хотілося зрозуміти. Як воно почалося? Де? Чи то в серці, чи в свідомості, чи в глибині душі... Все сплуталось. Все перевернулось. І що тепер з цим всім робити... Поміж сотень оточюючих навколо людей, ніхто навіть наблизити його не міг до того почуття. А їй вдалося.. Один погляд, одна посмішка - і цього було достатньо, щоб все, що здавалося вже неможливим, відродилося.. 

Він не був до цього готовий. Почуття, які наплинули, були вже забуті. Він звик жити без них. І, хоча в душі можливо чекав на них і сподівався, але отак зустріти їх без найменшої підготовки і очікування, було не просто. Наступив якийсь параліч свідомості. Замість радості його охопив шок. Одне лиш розуміння, яке саме це було почуття, викликало трепет. "Цього не може бути" - повторював він постійно. Але що вже було робити. Почуття жило, і життя його відчувалося...

А ще була вона. Така проста і звичайна, на перший погляд. І така сильна, що так швидко заволоділа ним. Вона так легко отримала владу над серцем і свідомістю. Одним лиш поглядом поставила на місце, однією посмішкою ув'язнила в кайдани. Як їй це вдалося? Що саме таке особливе в ній? Чим же вона захопила? По гарячих слідах він намагався знайти пояснення і відповіді на ці питання. Але було вже пізно. Кожна думка про неї надівала все нові замки на ці таємниці. А вони ховались все глибше..

Почуття, яке не можна в собі стримувати, рвалося на поверхню. Здоровий глузд ще мав місце в ньому. Він говорив про різні світи, в яких живуть серця, котрі не можуть поєднатись. Він нагадував про ті прірви, які мали місце поміж ними. Але очі закривалися і в прірву не хотіли дивитися. Почуття викликало бажання полетіти.. Назустріч вітру, від якого ставало все тепліше, і пахло на початку зими весною... І так стало очевидно - ще мить - і назад не буде шляху. А мить ця ховалася в одному погляді, в одній лиш посмішці...

(уривок, "Життя без меж" © 2012-2016)

ПОЛТАВСЬКА БИТВА, ЯКУ МИ МАЄМО ВИГРАТИ

Саме в Полтаві перервалася історія українського поступу і розвитку. Тому саме тут вона може відновитися.

Велична постать в історії та переломна поразка

Історія нашої країни уже кілька століть пам'ятає одну досить знакову особистість. Хочу коротко згадати цю людину, і той внесок, який вона зробила для України, та відзначити, чому це важливо саме сьогодні.

Це був українець, вихований у кращих українських та європейських традиціях. Закінчивши Києво-Могилянський колегіум – центр культурного та освітнього життя України на той час, він продовжив своє навчання у кращих європейських закладах освіти - у Польщі, Нідерландах, Німеччині, Італії та Франції.

Здобувши грунтовну освіту він відразу ж став на службу при дворі польського короля Яна Казимира. Ерудований та харизматичний юнак супроводжував польського монарха у дипломатичних місіях до всіх країн Західної Європи. Так він познайомився з правителями майже всіх європейських держав.

Пізніше, покинувши польський королівський двір, він повернувся додому, але побачив Україну руїною. Українські території встигли поділити по Дніпру сусідні держави - замість єдності почався розбрат. Це пробудило в його душі патріотичні почуття, і, керуючись прагненням змінити таку ситуацію та вірячи у свої сили, він з'явився на українській політичній арені.

Правобережна Україна тоді перебувала під проводом гетьмана Петра Дорошенка, і він приєднався до його війська. Кмітливий і пильний, швидко зробив кар'єру від командира гетьманської гвардії до генерального осавула. Виступав як представник Дорошенка у перемовинах ледь не з усім зарубіжжям. Та найціннішими вважав переговори з Іваном Самойловичем, який на той час став гетьманом Лівобережжя, адже вони відкривали шлях до об'єднання України. Бо пожиттєвою його метою було об'єднання всіх етнічних українських земель в єдину Українську державу.

Під час чергової місії до Криму його захопили в полон запорожці і відправили до гетьмана Самойловича. Своєю досвіченістю в міжнародних справах і бездоганними манерами він переконав гетьмана зробити його довіреною особою. Невдовзі його обрали на посаду воєнного осавула, і Самойлович навіть доручив йому виховувати своїх дітей.

А коли після невдалого військового походу на Крим московські бояри заслали гетьмана Самойловича до Сибіру, козацтво обрало його гетьманом Лівобережної України. У статусі гетьмана він отримав шанс здійснити свою мрію – об'єднати Україну.

Так, він з козацьким військом увійшов на територію Правобережжя, і, приборкавши кілька повстань, фактично став гетьманом і українських земель, що перебували під поляками.

Зберігаючи зв'язки з монархічними дворами Європи та налагодивши взаємини з московською верхівкою, він почав розбудовувати свою країну.

Як один з найзаможніших людей Європи, значну частину своїх багатств виділяв на користь освіти, адже усвідомлював, що майбутнє омріяної держави залежить від молодого покоління. На його кошти будувалися навчальні заклади, бібліотеки, розвивалося книгодрукування, видавалися твори українських поетів та мислителів.

Будучи віруючою людиною, всіма способами підтримував українську церкву. Спорудження нових церков було для нього справою честі, адже звести новий храм означало вшанувати водночас і живих, і померлих, і святих. Його коштом було збудовано, відреставровано та оздоблено 43 церковні споруди. Видавалися навчальні та богослужбові релігійні книги, які поширювалися серед вірян Гетьманщини.

Особливого розвитку набуло будівництво і архітектура. Численні будівлі, побудовані в часи його гетьманування, сформували особливий архітектурний стиль – українське бароко.

У розвиток освіти, науки, мистецтва, книгодрукування, духовності гетьман вкладав величезні кошти з державної казни та свої власні, справедливо вважаючи, що лише таким способом Україна може зрівнятися з Європейськими державами.

Паралельно захищав інтереси простих козаків та селян, регулюючи оподаткування та відробіток повинності.

Це був Іван Мазепа.

Він був гетьманом України 22 роки. І ці роки стали розквітом політичного, економічного та культурного життя України. Але цей незалежний український поступ не сподобався московській верхівці, і вона зупинила його 1709 року на околицях Полтави.

На мою думку, саме тоді і припинився європейський розвиток України, який нашому народу не вдалося відновити до цього часу.

Проте цей час близький. І полтавська поразка, яку ми отримали понад три століття тому, повинна перерости тепер уже в полтавську перемогу..

Ми готові до нової Полтавської битви

Саме в Полтаві перервалася історія нашого поступу і розвитку. Тому саме тут вона може відновитися.

Поки поміж нами тривають чвари між сходом і заходом, справжню Україну можна побудувати тільки через призму погляду на неї з Полтавщини. Тут Україна істинна, тут живе її дух, не спаплюжений, який не тягнеться ні на схід, ні на захід. Він хоче проростати сам на своєму місці. Майбутній лідер нації, який стане новим Мазепою для України, буде полтавець. Але спочатку завершиться тристолітня російська окупація країни.

Три століття Україна була під гнітом московської імперії, і весь цей час українці боролися за власну державу. Наших предків знищували мільйонами - убивали, морили голодоморами, тортурами, ув'язнювали у тюрмах, висилали в Сибір, залишаючи лише слабких і покірних. Весь цвіт нації - інтелігенція, науковці, духовенство, педагоги, патріоти і лідери понад три століття винищувалися. Інші змушені були тікати за кордон - будувати Сполучені штати, Канаду, Європейські країни.

Після такого жорстокого геноциду міг вижити тільки неймовірно сильний народний дух. Наші предки стражданнями і кров'ю зберегли його, примножили, і передали нам. І ми є носіями цього незламного українського духу, який присутній в кожному з нас на генетичному рівні.

Прийшов час повернути країні втрачене!

Нас всіх об'єднує прагнення відновити владу народу в Україні, почати реальну розбудову розвиненої держави, громадяни якої матимуть мир і достаток. Нас всіх об'єднує одна велика ідея, і на нас сьогодні покладається найбільша відповідальність. Адже нам потрібно запустити, неспинний у майбутньому, процес розвитку.

Тому сьогодні зусилля і робота кожного з нас - це той іспит, який ми повинні гідно здати, і дати українцям віру в процвітаюче майбутнє нашої країни.

Зараз все залежить виключно від нас, і все в наших руках!

Кожна влада від Бога. І це дійсно так. Але Бог дає можливості всім, а те, як буде використаний цей дар, він дає право вирішити кожному особисто.

Давайте працювати для добра!

Нині, до 60 відсотків коштів в Україні перебувають у тіні - в корупційних схемах, звідки ніколи не потрапляють в руки простих українців і в бюджет держави. Багатства країни і держава не належать народу, вони належать закритим групам людей, які ставлять і контролюють "свою" владу, і безконтрольно грабують та обдирають Україну.

Після Майдану всі злочинці залишилися на свободі, ніхто не несе відповідальності за грабіж країни, за сепаратизм, за смерті невинних українців.

Сьогоднішня влада, в більшості своїй, це - діти старого режиму. Того самого режиму Кучми-Януковича, проти якого боровся перший загальнонаціональний Майдан. Потім другий, який не зміг довести боротьбу до кінця, адже на нас кинули чергове жорстоке випробування - окупаційну війну!

Ми бачимо, як олігархи і можновладці в Україні на фоні зубожіння простих людей, купляють шикарні вілли, найдорожчі автомобілі, найелітніший одяг, золоті годинники та платинові телефони, справляють потреби у золоті унітази.

Вони настільки відчувають безкарність, що навіть не приховують награбоване, а навпаки, хизуються, хто більше вкрасти зміг. На очах тих, кого обдирають!

Бачте, кримінальний світогляд у вищих ешелонах влади породив у суспільстві таке явище - чим більший ти злочинець, тим поважніша ти людина. А це вже не по-українськи, товариство.

Тому ми повинні остаточно покінчити з цим кримінальним менталітетом!

Країна неймовірно багато втрачає, відкладаючи реформи, не впроваджуючи змін в економіку. Кожен втрачений день сьогодні - на місяць віддаляє той час, коли ми побачимо процвітаючу Україну.

Україна нашої мрії відбудеться тільки тоді, коли прості українці, а не олігархи, формуватимуть владу. Коли представники народу, а не кримінально-олігархічних груп, будуть керувати державою, галузями і регіонами.

Українська нація дуже стрімко розвивається. І народ більше не в змозі чекати, поки чергова мафія нап'ється крові з країни та людей, і більше ніколи не допустить, щоб на зміну одній банді прийшла інша. Нас чекає ВИЗВОЛЬНА боротьба!

Ми - велика і багата країна, з величним і розумним народом. І наш єдиний шлях - це шлях свободи - свободи від окупантів, свободи від олігархів, свободи від злочинців!

Але для цього нам потрібно провести важку і відповідальну роботу!

Ми будемо сильні, коли ми будем єдині!

Тільки єдність і колективна ідея дають силу, спроможну перемогти неможливе!

А ми завжди перемагали, коли нас було багато, і ми стояли до кінця!

Ми приречені на перемогу!

Слава Україні!

КОЛИ ВОРСКЛА ГРАТИМЕ, ЯК БАРСЕЛОНА?

Завжди був прихильником радикальних змін. Не насильства чи чогось подібного, а конкретних безповоротних кроків, які б реформували державу і суспільний устрій раз і назавжди... 

Але зараз, особливо спостерігаючи, як українці розділились на два табори - агентів і неагентів, не розуміючи вже навіть, хто є хто насправді, думаю, немає в цьому ніякого сенсу. 

Немає сенсу в мітингах, повстаннях, протестах і революціях, якщо владу формують виключно вибори. Зараз в Україні станеться хоч 10 революцій, все-одно на виборах люди оберуть протилежне. 

Немає сенсу активній меншості, хоч і найактивнішій, віддавати душу, із себе вон лізти навіть за найгуманніші і найпрогресивніші ідеали, якщо пасивна більшість потім прийде на вибори і переверне в черговий раз все навпаки. 

Тому, не можна випередити свій власний розвиток у контексті суспільної єдності чи народної спільноти, чи нації. Поки не відбудеться зміна свідомості більшості, жоден радикалізм меншості країну не змінить. 

25 років держава стоїть на місці у всіх вимірах. Ще стільки ж - і півстоліття втрачено. Так, це не вагомо у розмірі тисячолітньої історії, але в межах одного покоління - це половина життя. 

Народжені у рабстві, свободи не цінують, бо не знають і не розуміють що це. Скільки їх не відпускай, вони повернуться до рабовласника. 

Давайте просто жити. Без зайвої метушні і без кіпішу. Без безглуздої боротьби, випускаючи сили на вітер. Треба просто зачекати. Поки покоління, виховане в Україні, стане більшістю відносно покоління радянського. 

І не треба переписувати Конституцію, змінювати закони, впроваджувати непотрібні "нововведення". Коли буде інша свідомість, буде все по-іншому. При тих самих правилах. 

Розвиток держави ніколи не випередить розвиток нації. Лише нова нація спроможна створити нову державу. 

p.s. І Барселона, і Ворскла грають в одну гру, за одними правилами, на однакових за розмірами полях. Але футболісти Барселони - одні з найбагатших спортсменів Європи. А гравцям Ворскли 10 місяців не платять зарплату. 

Все починається з нової свідомості...

КОМУ НАЛЕЖИТЬ ШИШАЦЬКА ГЕС?

Екологічні наслідки роботи Шишацької гідроелектростанції уже багато років хвилюють місцевих жителів. Після відновлення її діяльності, величезні площі берегів і суходолу опинилися під водою, затопивши лісові масиви, пляжі, луки і прибережні людські подвір'я. Незлічена кількість дерев та іншої рослинності опинилися у воді і почали масово гнити, зробивши водою брудною, і, таким чином, обмеживши курортні можливості Шишаччини та зручності для місцевих жителів та відпочиваючих.

Неодноразово громадськість зверталася до місцевої влади, а та, у свою чергу, до органів влади держави, з проханням вплинути на ситуацію і провести спуск води у Пслі для очищення русла річки. Але, вже не один рік - результату нуль! 

Шукаючи відповіді на питання, чому на цей безлад немає ніякого впливу, і хто за це повинен відповісти, знаходимо очевидне пояснення - власником Шишацької ГЕС є бізнесмен, друг олігарха Дмитра Фірташа, на якого місцева громада ніякого впливу поки що не має. Поки що! Але про все по-порядку...

Хто володіє Шишацькою ГЕС? 

Спробуємо розібратися за допомогою аналітичної платформи YouControl

У пошуках офіційних згадок про продаж Шишацької ГЕС, знаходимо оголошення Фондом державного майна України (ФДМУ) конкурсу із продажу цілісного майнового комплексу Шишацької ГЕС у квітні 2011 року. 

Сам конкурс відбувся 27 травня 2011. Фонд держмайна у офіційній інформації на своєму сайті повідомляє, що Шишацька ГЕС була приватизована юридичною особою за 1 440 000 грн. Якою саме юр-особою приватизована електростанція, не повідомляється.

До всього, Шишацька ГЕС значилась на балансі Хорольського міжрайонного управління водного господарства.Тож, шишачани, загалом, були осторонь процесів навколо ГЕС на їхній землі. 

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія-1"

За 21 червня 2013 року знаходимо повідомлення №43 інформаційного управління апарату Верховної ради України, у якому є згадки, що власником гідроспоруди є київська приватна компанія ТОВ "Енергія-1".

Також, відомо, що 5 червня 2013 року в Полтавській ОДА відбулася нарада, у якій брав участь директор товариства "Енергія-1" Олександр Чередниченко. На нараді обговорювали питання відкриття для громади селища Шишаки моста на гідроелектростанції. Керівництво закрило його для перехожих, а це - відпочиваючі, рибалки, грибники, мандрівники, місцеві жителі. Нові господарі електростанції закрили міст, а людям це не сподобалося. ТОВ "Енергія-1" виступало власником Шишацької ГЕС на засіданні в облдержадміністрації.

Інформація про ТОВ "Енергія" за даними YouControl:

Як бачимо, ТОВ "Енергія 1" зареєстроване у Києві за адресою: вулиця Нижній Вал, будинок 51, кімната 529. Телефон +38044-276386. Керівник - Тетяна Ігорівна Дзвінчук. 

Засноване підприємство 16 липня 2001 року в селі Гаї-Шевченківські Тернопільського району Тернопільської області.

Проте, засновниками цього товариства є дві офшорні компанії:

1) КОМПАНІЯ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КІНСТАР ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД"

Адреса: 2221, Нікосія, Латсія, вул. Екторос, 3, офіс №101, КІПР.

КІНЦЕВИЙ БЕНЕФІЦІАРНИЙ ВЛАСНИК (КОНТРОЛЕР) - ТИННИЙ ІГОР ВЛАДИСЛАВОВИЧ. ІНДЕКС 04071, МІСТО КИЇВ, ВУЛИЦЯ КОЖУМ'ЯЦЬКА, БУДИНОК 16-А, КВАРТИРА 4.

2) КОМПАНІЯ З ОДМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЛАНСАН ХОЛДИНГС ЛІМІТЕД"

Адреса: 2565, Нікосія, Литродонтас, вул. Пантелі Псиллу, 1, КІПР.

КІНЦЕВИЙ БЕНЕФІЦІАРНИЙ ВЛАСНИК (КОНТРОЛЕР) -  ТИННИЙ ІГОР ВЛАДИСЛАВОВИЧ ІНДЕКС 04071, МІСТО КИЇВ, ВУЛИЦЯ КОЖУМ'ЯЦЬКА, БУДИНОК 16-А, КВАРТИРА 4

Власником обох офшорних компаній є одна і та ж людина - киянин Ігор Тинний.

Компанії-засновники внесли по 5 900 грн. і сформували статутний капітал фірми в розмірі 11 800 грн. В день створення товариства до нього приєднався ще Петро Михайлович Шачко, який вніс в статуний фонд 9 440 грн, і Віталій Михайлович Солодкий, внісши 2 360 грн.

15 січня 2008 року Петро Шачко і Віталій Солодкий вибули із складу засновників. Натомість, до товариства вступив Андрій Степанович Федоренко, внісши в статуний фонд 11 800 грн.

23 грудня 2010 року до складу товариства вступили Ігор Владиславович Тинний і Ігор Геннадійович Ілляшев. Вони внесли на рахунок "Енергії-1" по 5 900 грн. У цей же день товариство змінило юридичну адресу - його зареєстровули у Києві.

Тож, 2010 року до товариства вступив його ж власник, який і створив це підприємство ще у 2001 році.

У квітні 2011 року Фонд держамайна офіційно оголосив конкурс із продажу комплексу "Шишацька ГЕС". Як показує практика, такі оголошення роблять після того, як ймовірний покупець уже узгоджений. Адже під нього завчасно прописуються умови конкурсу.

27 травня 2011 року, за результатами конкурсу, ФДМУ було прийнято рішення продати Шишацьку ГЕС. Його купили за 1 440 000 грн.

Хто такий Ігор Тинний?

Київський бізнесмен Ігор Тинний є власником компанії "Закарпаттяобленерго", яку спочатку приватизувала група VS Energy, а потім перепродала йому. Він купив компанію заради будівництва малих і міні-ГЕС. Як пише Forbes.ua, підприємець Тинний відомий як власник кількох столичних ресторанів. Вдалося відшукати один із них - це "Прага" на Академіка Глушкова.

При цьому Ігор Тинний активно займається енергетикою - його групі компаній "Акванова" належать десятки малих гідроелектростанцій. Всупереч антимонопольним принципам, завдяки поглинанню, на частку Тинного припадає більше половини малих ГЕС в Україні. Партнерами по бізнесу у Тинного виступають, зокрема, сім'я екс-голови Тернопільської ОДА Юрія Чижмаря та депутат Закарпатської облради від "Фронту змін" Богдан Кинів. 

Далі знаходимо, що в одному з розслідувань проекту "Наші Гроші"  ТОВ "Акванова" Ігоря Тинного значиться серед компаній, через рахунки яких, за часів президентства Януковича легалізовувалось розкрадання 259,2 млн грн державних коштів, виділених Держінвестпроектом. Цікаво, що засновниками ТОВ "Акванова" є "Кінстар Трейдінг лімітед" та "Слансан Холдингс лімітед" - ті ж самі компанії, що заснували ТОВ "Енергія-1" - власника Шишацької ГЕС.

Поцікавившись життєвою історією Ігоря Тинного, виявилося, що він є приятелем Дмитра Фірташа – співвласника компанії Centragas Holding AG, якій належала половина «РосУкренерго». Ігор Тинний був партнером по бізнесу і другого співвласника Centragas Holding AG Івана Фурсіна.

Ігор Тинний

Для чого Тинному малі гідроелектростанції?

На відновлення альтернативних джерел енергії держава виділяє значні кошти. Це відбувається в рамках розвитку програм енергонезалежності та розвитку виробництва еко-енергії. У реальності це виглядає так - держава викупляє електроенергію, вироблену малими ГЕС, за ціною у 4 рази вищою, ніж її дійсна вартість! Лише на цих проектах, володіючи більшістю  малих річкових ГЕС у країні, Тинний заробляє колосальні кошти.

Відповідно Постанови № 493 від 27 лютого 2015 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлена вартість спеціального "зеленого тарифу". Його розмір для малих ГЕС  з 1 березня  2015 року становить 1 грн. 98 коп. за 1 кВт-год. А раніше, до 01.03.2015, ця ціна складала аж 3 грн. 96 коп.

Тож, Шишацька ГЕС виробляє електроенергію, яку держава купляє у її власника у 4 рази дорожче, ніж вона коштує.

Вивчаючи питання, виявилося, що ідея "зеленого тарифу" не так сприяє розвитку екологічної енергетики, як масово по всій країні створює екологічні проблеми для жителів берегових зон на річках, на яких відновлюють малі гідроелектростанції. Власники абсолютно не думають про наслідки. Їх завдання - якомога більше запустити таких ГЕС у роботу, щоб більше виробити електроенергії та продати її за завищеною ціною. Тільки гроші, і ніякої екології!

Будівельно-транспортна компанія "Едельвейс"

Товариство "Енергія-1" знаходимо серед учасників Української Асоціації Відновлювальної Енергетики. Проте серед енергооб'єктів цього підприємства Шишацької ГЕС не значиться - тут лише Опішнянська, Остп'євська, Сухорабівська і Кунцівська гідроелектростанції. 

Але Шишацька ГЕС таки є серед об'єктів проекту. Проте опікується нею товариство "БТК "Едельвейс". Не складно було дізнатися, що власником даного підприємства є Ігор Тинний. Загалом, Тинному належать компанії “Гідроенергоінвест”, “Енергія-1”, “Енергія Карпат”, “Акванова Інвестмент” і БТК “Едельвейс”. Усі вони в різних варіаціях записані на три кіпрські компанії: Kinstar Trading Limited, Slansan Holdings Limited та Mizonio Holdings Limited.

Головні висновки:

1. Шишацька ГЕС не дає Шишацькій громаді ні електроенергії, ні податків - натомість, створює екологічне лихо і заважає розвитку зеленого туризму.

2. Шишацька ГЕС приносить надприбутки приватній особі, яка, через реєстрацію в офшорному Кіпрі, навіть, не сплачує податки в український бюджет!

Чи можна змінити ситуацію на користь місцевої громади? Теоретично, так. 
Що можна вдіяти, і як з цим боротись? Цю тему залишаємо для наступної публікації...

НА ГОЛОВНІЙ ВУЛИЦІ ШИШАЦЬКОЇ ГРОМАДИ ЗРОБИЛИ "КАПІТАЛЬНИЙ РЕМОНТ"

У Шишаках зробили капітальний ремонт частини головної вулиці селища - Кирила Осьмака - за 1 120 256 грн. Довжина його - 1 км. Фото - саме цього відрізку вулиці. Виконавець капітального ремонту - місцеве комунальне підприємство "Техкомунбуд" (забігаючи наперед - це основна структура селищної ради, через яку відмивається найбільше бюджетних коштів).

Подробиці 

в Інтернет-виданні "Полтавщина"

на Facebook

ПЕРШИЙ РІК ДЕПУТАТСТВА: РОЗЧАРУВАННЯ І НАДІЇ

2 листопада 2015 року о 13:30 годині Шишацька районна виборча комісія постановила на підставі протоколу про результати виборів обрання мене депутатом Шишацької районної ради, - напевно, останнього скликання в історії. Тоді я назвав цю постанову документом року і подякував всім, хто підтримав.

Перший рік був важким - пошук досвіду, знань, підтримки, розуміння... 

Не бажаючи вступати у жодні змови з партіями старого-нового режиму, залишаючись сам на сам перед системою, перед наклепниками, брехунами, пліткарями, які всіляко намагаються принизити гідність, підставити, очорнити лише за те, що не хочеш нікому підігрувати, іти на чужі, вигідні негідникам умови.

Тиск і погрози, які прийшлося пережити в перші місяці депутатства, які зачепили не лише мене, а і моїх рідних - це та брудна, огидна і гібридна методика ділків, які складають основу місцевої влади на Шишаччині, Полтавщині, які намагаються дотиснути всілякими способами молодих депутатів і активістів, бо вони "заважають працювати", а насправді, - заважають красти тій мерзоті, яка роками, десятиліттями звикла жити за гроші платників податків - кошти, які люди сплачують у загальну казну, аби за них будували дороги, школи, дитсадки, лікарні, інфраструктуру, дитячі майданчики, спортивні споруди, заклади культури, покращували благоустрій і добробут жителів. А не годували місцеве начальство різного рівня, запливше салом від обжирання, які ледь втискують животи у свої позашляховики.

Скількох молодих активних і прогресивних людей лише у Полтаві за останні місяці позбавили керівних посад у місцевих радах, тому що вони не прислужували режиму. Один за одним молодь відходить в бік від процесів, бо іде цілеспрямований реванш місцевих псевдо-еліт. Журналісти дивним чином помирають, або опиняються у лікарні.

Я йшов на вибори без бігбордів і багатотисячних тиражів газет, без цукру і гречки. Я йшов з чистою совістю, і такою її на сьогодні залишив.

Я не віддав жодного голосу в райраді за хабар, не підтримав жодного рішення, яке не узгоджується з моїми переконаннями. Радий, що багато вже розуміють мою принциповість і відданість ідеалам, тому припинили, навіть, спроби схиляти мене до іншої думки чи переконувати в чуждих мені ідеях.

Так же само, будучи блогером, журналістом, я ніколи не написав жодної замовної статті, не взяв жодної гривні хабара за щоб то не було. Я зберіг честь і совість. Берегтиму їх до останнього.

Єдині, хто може давати мені оцінки і критикувати - це люди, які підтримали мене на виборах. Їх вимоги я виконуватиму послушно, для них я віддаватиму сили, віддаючи свій громадянський обов'язок. І саме їм, а не будь-кому іншому, давати мені оцінку в кінці роботи на посаді депутата.

Дякую усім, хто був поруч, хто підбадьорював у важкі і сумнівні моменти. Вас мало, але вашої підтримки достатньо, бо гідні люди завжди сильні, і ви - найкращі побратими, якими я пишаюся!

З наступного року, на базі нових знань і здобутого досвіду - багато роботи. Щоб в кожному місті і селі Шишаччини, Полтавщини почали відчувати, що країна зміниться, щоб не втрачали віру, і не гасли надії! Я хочу показати, як можна працювати в абсолютно новій якості для людей, на основі порядності, відповідальності, ініціативності і безкорисливості. Тому я присвятив цей рік навчанню, здобуттю досвіду, знайомствам, пошукам ідей та способів їх вирішення. І цей багаж доволі достатній, і роботи краю не видно:)

Дякую полтавській молоді - багатьом новим друзям, які показали, що нас активних і невідступних багато, посилили віру в те, що успішна країна таки відбудеться. Щоб там не говорили скептики, критики і шкідники!

Близький той час, коли ми переможемо ворогів зовні і всередині. Влада належатиме українцям. І "Віва, Україна!" - співатиме вся Європа.