Саме в Полтаві перервалася історія українського поступу і розвитку. Тому саме тут вона може відновитися.
Велична постать в історії та переломна поразка
Історія нашої країни уже кілька століть пам'ятає одну досить знакову особистість. Хочу коротко згадати цю людину, і той внесок, який вона зробила для України, та відзначити, чому це важливо саме сьогодні.
Це був українець, вихований у кращих українських та європейських традиціях. Закінчивши Києво-Могилянський колегіум – центр культурного та освітнього життя України на той час, він продовжив своє навчання у кращих європейських закладах освіти - у Польщі, Нідерландах, Німеччині, Італії та Франції.
Здобувши грунтовну освіту він відразу ж став на службу при дворі польського короля Яна Казимира. Ерудований та харизматичний юнак супроводжував польського монарха у дипломатичних місіях до всіх країн Західної Європи. Так він познайомився з правителями майже всіх європейських держав.
Пізніше, покинувши польський королівський двір, він повернувся додому, але побачив Україну руїною. Українські території встигли поділити по Дніпру сусідні держави - замість єдності почався розбрат. Це пробудило в його душі патріотичні почуття, і, керуючись прагненням змінити таку ситуацію та вірячи у свої сили, він з'явився на українській політичній арені.
Правобережна Україна тоді перебувала під проводом гетьмана Петра Дорошенка, і він приєднався до його війська. Кмітливий і пильний, швидко зробив кар'єру від командира гетьманської гвардії до генерального осавула. Виступав як представник Дорошенка у перемовинах ледь не з усім зарубіжжям. Та найціннішими вважав переговори з Іваном Самойловичем, який на той час став гетьманом Лівобережжя, адже вони відкривали шлях до об'єднання України. Бо пожиттєвою його метою було об'єднання всіх етнічних українських земель в єдину Українську державу.
Під час чергової місії до Криму його захопили в полон запорожці і відправили до гетьмана Самойловича. Своєю досвіченістю в міжнародних справах і бездоганними манерами він переконав гетьмана зробити його довіреною особою. Невдовзі його обрали на посаду воєнного осавула, і Самойлович навіть доручив йому виховувати своїх дітей.
А коли після невдалого військового походу на Крим московські бояри заслали гетьмана Самойловича до Сибіру, козацтво обрало його гетьманом Лівобережної України. У статусі гетьмана він отримав шанс здійснити свою мрію – об'єднати Україну.
Так, він з козацьким військом увійшов на територію Правобережжя, і, приборкавши кілька повстань, фактично став гетьманом і українських земель, що перебували під поляками.
Зберігаючи зв'язки з монархічними дворами Європи та налагодивши взаємини з московською верхівкою, він почав розбудовувати свою країну.
Як один з найзаможніших людей Європи, значну частину своїх багатств виділяв на користь освіти, адже усвідомлював, що майбутнє омріяної держави залежить від молодого покоління. На його кошти будувалися навчальні заклади, бібліотеки, розвивалося книгодрукування, видавалися твори українських поетів та мислителів.
Будучи віруючою людиною, всіма способами підтримував українську церкву. Спорудження нових церков було для нього справою честі, адже звести новий храм означало вшанувати водночас і живих, і померлих, і святих. Його коштом було збудовано, відреставровано та оздоблено 43 церковні споруди. Видавалися навчальні та богослужбові релігійні книги, які поширювалися серед вірян Гетьманщини.
Особливого розвитку набуло будівництво і архітектура. Численні будівлі, побудовані в часи його гетьманування, сформували особливий архітектурний стиль – українське бароко.
У розвиток освіти, науки, мистецтва, книгодрукування, духовності гетьман вкладав величезні кошти з державної казни та свої власні, справедливо вважаючи, що лише таким способом Україна може зрівнятися з Європейськими державами.
Паралельно захищав інтереси простих козаків та селян, регулюючи оподаткування та відробіток повинності.
Це був Іван Мазепа.
Пізніше, покинувши польський королівський двір, він повернувся додому, але побачив Україну руїною. Українські території встигли поділити по Дніпру сусідні держави - замість єдності почався розбрат. Це пробудило в його душі патріотичні почуття, і, керуючись прагненням змінити таку ситуацію та вірячи у свої сили, він з'явився на українській політичній арені.
Правобережна Україна тоді перебувала під проводом гетьмана Петра Дорошенка, і він приєднався до його війська. Кмітливий і пильний, швидко зробив кар'єру від командира гетьманської гвардії до генерального осавула. Виступав як представник Дорошенка у перемовинах ледь не з усім зарубіжжям. Та найціннішими вважав переговори з Іваном Самойловичем, який на той час став гетьманом Лівобережжя, адже вони відкривали шлях до об'єднання України. Бо пожиттєвою його метою було об'єднання всіх етнічних українських земель в єдину Українську державу.
Під час чергової місії до Криму його захопили в полон запорожці і відправили до гетьмана Самойловича. Своєю досвіченістю в міжнародних справах і бездоганними манерами він переконав гетьмана зробити його довіреною особою. Невдовзі його обрали на посаду воєнного осавула, і Самойлович навіть доручив йому виховувати своїх дітей.
А коли після невдалого військового походу на Крим московські бояри заслали гетьмана Самойловича до Сибіру, козацтво обрало його гетьманом Лівобережної України. У статусі гетьмана він отримав шанс здійснити свою мрію – об'єднати Україну.
Так, він з козацьким військом увійшов на територію Правобережжя, і, приборкавши кілька повстань, фактично став гетьманом і українських земель, що перебували під поляками.
Зберігаючи зв'язки з монархічними дворами Європи та налагодивши взаємини з московською верхівкою, він почав розбудовувати свою країну.
Як один з найзаможніших людей Європи, значну частину своїх багатств виділяв на користь освіти, адже усвідомлював, що майбутнє омріяної держави залежить від молодого покоління. На його кошти будувалися навчальні заклади, бібліотеки, розвивалося книгодрукування, видавалися твори українських поетів та мислителів.
Будучи віруючою людиною, всіма способами підтримував українську церкву. Спорудження нових церков було для нього справою честі, адже звести новий храм означало вшанувати водночас і живих, і померлих, і святих. Його коштом було збудовано, відреставровано та оздоблено 43 церковні споруди. Видавалися навчальні та богослужбові релігійні книги, які поширювалися серед вірян Гетьманщини.
Особливого розвитку набуло будівництво і архітектура. Численні будівлі, побудовані в часи його гетьманування, сформували особливий архітектурний стиль – українське бароко.
У розвиток освіти, науки, мистецтва, книгодрукування, духовності гетьман вкладав величезні кошти з державної казни та свої власні, справедливо вважаючи, що лише таким способом Україна може зрівнятися з Європейськими державами.
Паралельно захищав інтереси простих козаків та селян, регулюючи оподаткування та відробіток повинності.
Це був Іван Мазепа.
Він був гетьманом України 22 роки. І ці роки стали розквітом політичного, економічного та культурного життя України. Але цей незалежний український поступ не сподобався московській верхівці, і вона зупинила його 1709 року на околицях Полтави.
На мою думку, саме тоді і припинився європейський розвиток України, який нашому народу не вдалося відновити до цього часу.
Проте цей час близький. І полтавська поразка, яку ми отримали понад три століття тому, повинна перерости тепер уже в полтавську перемогу..
На мою думку, саме тоді і припинився європейський розвиток України, який нашому народу не вдалося відновити до цього часу.
Проте цей час близький. І полтавська поразка, яку ми отримали понад три століття тому, повинна перерости тепер уже в полтавську перемогу..
Ми готові до нової Полтавської битви
Саме в Полтаві перервалася історія нашого поступу і розвитку. Тому саме тут вона може відновитися.
Поки поміж нами тривають чвари між сходом і заходом, справжню Україну можна побудувати тільки через призму погляду на неї з Полтавщини. Тут Україна істинна, тут живе її дух, не спаплюжений, який не тягнеться ні на схід, ні на захід. Він хоче проростати сам на своєму місці. Майбутній лідер нації, який стане новим Мазепою для України, буде полтавець. Але спочатку завершиться тристолітня російська окупація країни.
Три століття Україна була під гнітом московської імперії, і весь цей час українці боролися за власну державу. Наших предків знищували мільйонами - убивали, морили голодоморами, тортурами, ув'язнювали у тюрмах, висилали в Сибір, залишаючи лише слабких і покірних. Весь цвіт нації - інтелігенція, науковці, духовенство, педагоги, патріоти і лідери понад три століття винищувалися. Інші змушені були тікати за кордон - будувати Сполучені штати, Канаду, Європейські країни.
Після такого жорстокого геноциду міг вижити тільки неймовірно сильний народний дух. Наші предки стражданнями і кров'ю зберегли його, примножили, і передали нам. І ми є носіями цього незламного українського духу, який присутній в кожному з нас на генетичному рівні.
Прийшов час повернути країні втрачене!
Нас всіх об'єднує прагнення відновити владу народу в Україні, почати реальну розбудову розвиненої держави, громадяни якої матимуть мир і достаток. Нас всіх об'єднує одна велика ідея, і на нас сьогодні покладається найбільша відповідальність. Адже нам потрібно запустити, неспинний у майбутньому, процес розвитку.
Тому сьогодні зусилля і робота кожного з нас - це той іспит, який ми повинні гідно здати, і дати українцям віру в процвітаюче майбутнє нашої країни.
Зараз все залежить виключно від нас, і все в наших руках!
Кожна влада від Бога. І це дійсно так. Але Бог дає можливості всім, а те, як буде використаний цей дар, він дає право вирішити кожному особисто.
Поки поміж нами тривають чвари між сходом і заходом, справжню Україну можна побудувати тільки через призму погляду на неї з Полтавщини. Тут Україна істинна, тут живе її дух, не спаплюжений, який не тягнеться ні на схід, ні на захід. Він хоче проростати сам на своєму місці. Майбутній лідер нації, який стане новим Мазепою для України, буде полтавець. Але спочатку завершиться тристолітня російська окупація країни.
Три століття Україна була під гнітом московської імперії, і весь цей час українці боролися за власну державу. Наших предків знищували мільйонами - убивали, морили голодоморами, тортурами, ув'язнювали у тюрмах, висилали в Сибір, залишаючи лише слабких і покірних. Весь цвіт нації - інтелігенція, науковці, духовенство, педагоги, патріоти і лідери понад три століття винищувалися. Інші змушені були тікати за кордон - будувати Сполучені штати, Канаду, Європейські країни.
Після такого жорстокого геноциду міг вижити тільки неймовірно сильний народний дух. Наші предки стражданнями і кров'ю зберегли його, примножили, і передали нам. І ми є носіями цього незламного українського духу, який присутній в кожному з нас на генетичному рівні.
Прийшов час повернути країні втрачене!
Нас всіх об'єднує прагнення відновити владу народу в Україні, почати реальну розбудову розвиненої держави, громадяни якої матимуть мир і достаток. Нас всіх об'єднує одна велика ідея, і на нас сьогодні покладається найбільша відповідальність. Адже нам потрібно запустити, неспинний у майбутньому, процес розвитку.
Тому сьогодні зусилля і робота кожного з нас - це той іспит, який ми повинні гідно здати, і дати українцям віру в процвітаюче майбутнє нашої країни.
Зараз все залежить виключно від нас, і все в наших руках!
Кожна влада від Бога. І це дійсно так. Але Бог дає можливості всім, а те, як буде використаний цей дар, він дає право вирішити кожному особисто.
Давайте працювати для добра!
Нині, до 60 відсотків коштів в Україні перебувають у тіні - в корупційних схемах, звідки ніколи не потрапляють в руки простих українців і в бюджет держави. Багатства країни і держава не належать народу, вони належать закритим групам людей, які ставлять і контролюють "свою" владу, і безконтрольно грабують та обдирають Україну.
Після Майдану всі злочинці залишилися на свободі, ніхто не несе відповідальності за грабіж країни, за сепаратизм, за смерті невинних українців.
Сьогоднішня влада, в більшості своїй, це - діти старого режиму. Того самого режиму Кучми-Януковича, проти якого боровся перший загальнонаціональний Майдан. Потім другий, який не зміг довести боротьбу до кінця, адже на нас кинули чергове жорстоке випробування - окупаційну війну!
Ми бачимо, як олігархи і можновладці в Україні на фоні зубожіння простих людей, купляють шикарні вілли, найдорожчі автомобілі, найелітніший одяг, золоті годинники та платинові телефони, справляють потреби у золоті унітази.
Вони настільки відчувають безкарність, що навіть не приховують награбоване, а навпаки, хизуються, хто більше вкрасти зміг. На очах тих, кого обдирають!
Бачте, кримінальний світогляд у вищих ешелонах влади породив у суспільстві таке явище - чим більший ти злочинець, тим поважніша ти людина. А це вже не по-українськи, товариство.
Нині, до 60 відсотків коштів в Україні перебувають у тіні - в корупційних схемах, звідки ніколи не потрапляють в руки простих українців і в бюджет держави. Багатства країни і держава не належать народу, вони належать закритим групам людей, які ставлять і контролюють "свою" владу, і безконтрольно грабують та обдирають Україну.
Після Майдану всі злочинці залишилися на свободі, ніхто не несе відповідальності за грабіж країни, за сепаратизм, за смерті невинних українців.
Сьогоднішня влада, в більшості своїй, це - діти старого режиму. Того самого режиму Кучми-Януковича, проти якого боровся перший загальнонаціональний Майдан. Потім другий, який не зміг довести боротьбу до кінця, адже на нас кинули чергове жорстоке випробування - окупаційну війну!
Ми бачимо, як олігархи і можновладці в Україні на фоні зубожіння простих людей, купляють шикарні вілли, найдорожчі автомобілі, найелітніший одяг, золоті годинники та платинові телефони, справляють потреби у золоті унітази.
Вони настільки відчувають безкарність, що навіть не приховують награбоване, а навпаки, хизуються, хто більше вкрасти зміг. На очах тих, кого обдирають!
Бачте, кримінальний світогляд у вищих ешелонах влади породив у суспільстві таке явище - чим більший ти злочинець, тим поважніша ти людина. А це вже не по-українськи, товариство.
Тому ми повинні остаточно покінчити з цим кримінальним менталітетом!
Країна неймовірно багато втрачає, відкладаючи реформи, не впроваджуючи змін в економіку. Кожен втрачений день сьогодні - на місяць віддаляє той час, коли ми побачимо процвітаючу Україну.
Україна нашої мрії відбудеться тільки тоді, коли прості українці, а не олігархи, формуватимуть владу. Коли представники народу, а не кримінально-олігархічних груп, будуть керувати державою, галузями і регіонами.
Українська нація дуже стрімко розвивається. І народ більше не в змозі чекати, поки чергова мафія нап'ється крові з країни та людей, і більше ніколи не допустить, щоб на зміну одній банді прийшла інша. Нас чекає ВИЗВОЛЬНА боротьба!
Ми - велика і багата країна, з величним і розумним народом. І наш єдиний шлях - це шлях свободи - свободи від окупантів, свободи від олігархів, свободи від злочинців!
Але для цього нам потрібно провести важку і відповідальну роботу!
Ми будемо сильні, коли ми будем єдині!
Країна неймовірно багато втрачає, відкладаючи реформи, не впроваджуючи змін в економіку. Кожен втрачений день сьогодні - на місяць віддаляє той час, коли ми побачимо процвітаючу Україну.
Україна нашої мрії відбудеться тільки тоді, коли прості українці, а не олігархи, формуватимуть владу. Коли представники народу, а не кримінально-олігархічних груп, будуть керувати державою, галузями і регіонами.
Українська нація дуже стрімко розвивається. І народ більше не в змозі чекати, поки чергова мафія нап'ється крові з країни та людей, і більше ніколи не допустить, щоб на зміну одній банді прийшла інша. Нас чекає ВИЗВОЛЬНА боротьба!
Ми - велика і багата країна, з величним і розумним народом. І наш єдиний шлях - це шлях свободи - свободи від окупантів, свободи від олігархів, свободи від злочинців!
Але для цього нам потрібно провести важку і відповідальну роботу!
Ми будемо сильні, коли ми будем єдині!
Тільки єдність і колективна ідея дають силу, спроможну перемогти неможливе!
А ми завжди перемагали, коли нас було багато, і ми стояли до кінця!
Ми приречені на перемогу!
Ми приречені на перемогу!
Слава Україні!
Немає коментарів:
Дописати коментар