Олександр Довженко - культова історична особистість, який посмів заперечити навіть Сталіну, за що втратив батьківщину і можливість займатися улюбленою справою.. А ще він - автор кінофільму "Земля", який став третім серед найкращих фільмів історії кіно усіх часів і народів. Ця кінострічка повністю була відзнята у Яреськах Шишацького району Полтавщини!
У рейтингу світової кіноскарбниці у сотні кращих кінофільмів усіх часів і народів третє місце гідно посідає фільм видатного українського кінорежисера Олександра Довженка "Земля", який повністю був відзнятий 1929 року у селі Яреськи Шишацького району. Тут же Олександр Петрович знімав епізоди до фільму "Іван" (1932 рік) та стрічку "Щорс" (1937 р).
Дух перехоплює, коли стоїш у Яреськах на Сорокалітовій горі перед глибоченним проваллям над Пслом. А вдалині - луки і ліси аж до обрію. Чи кидали ви коли-небудь картуз із Сорокалітової гори, а він повертався до вас назад, як бумеранг? Якщо ні, то спробуйте) Гості з Києва чи з Торонто, вражені побаченим краєвидом, дивуються, чому таке фантастичне місце не згадано ніде у путівниках!
Існує легенда, що Довженко сам надихався тут і любив бувати на самоті. Можливо, він хотів залишити цю дивовижну красу і тишу в її первозданному природньому стані лише для натхнення і відпочинку. Проте дух тутешньої природи пронизує усі його фільми. Яреськи не раз називали «штабом української кінематографії», зокрема і через власну залізничну станцію. А у 1983 році режисер Юрій Ткаченко знімав тут «Вечори на хуторі біля Диканьки».
Ще одну, цілком містичну, деталь приховують Яреськи: тут у 1791 році народилася мати Миколи Гоголя. Село знаходиться майже в центрі гоголівського «космосу» Миргороду, Великих Сорочинець, Диканьки. Зовсім поруч - маєток батька Гоголя - село Василівка, де не було церкви, і родина на Божу службу їздила сюди.
Саме у Яреськах чотирнадцятирічний підліток (майбутній тато письменника Гоголя) побачив семимісячне немовля - дівчинку Марію, у якій упізнав риси, що ввиділися йому у сні, де Цариця Небесна пророкувала: «Ось твоя дружина». І, поки вона виростала, парубок Василь, натхненний отаким пророцтвом, приїжджав сюди, годинами грався з дівчам, чим надзвичайно дивував родичів. А коли дівчині виповнилося тринадцять років, попросив її руки та благословіння батьків. Через рік вони повінчалися - все це відбувалося у Яреськах.
Отож, задовго до народження Миколи Васильовича Гоголя, його дух витав уже тут. Нині також витає - підійдіть до урвища Сорокалітової, відчуєте. А вночі з гори відкривається Всесвіт, нічні світила угорі - на небі, і внизу - відбиваються у плесі річки. Володимир Вернадський на цих кручах виношував ідею ноосфери, мав садибу у сусідніх Шишаках, де щоліта відпочивав з родиною. Тож немало коренів переплелося довкола Яреськівського гнізда.
Олександр Довженко квартирував у хаті Ганни Іванівни Корсун. Якось він зустрів у Яреськах одного чоловіка, що підійшов йому для зйомки. Зарослий, патлатий, замурзаний чоловік, а Довженко йому й каже: «Неодмінно приходьте, буду вас знімати». Якби ж він сказав, щоб саме отаким той мав прийти. А чоловік поголився, вимився, жінка ще й халявою набила щоки, щоб червоніші були. Приходить він на зйомку, а Довженко побачив і за голову схопився: «Такого не треба! Тиждень побудьте вдома, нічого собі не робіть, тоді приходьте».
Довженко обходив обома берегами Псла від Яресьок до Шишаків, обдивлявся, де хороші місця для зйомок. Він був простим, умів цікаво говорити з людьми, яреськівчани його дуже поважали. Одного разу каже було колгоспнику: «Ви не робіть уже. Ви своє одробили, вам відпочивати час». А той відповідає: «Ви ж самі вже не здорові, чого ж ви робите? Чи вам грошей треба багато?» А Довженко сказав: «Ні, мені грошей не треба. Я хочу багато й багато чого для народу зробить...».
Довженкові добре було в Яреськах знімати кінокартини, бо місця йому дуже підходили. Біля села ріс великий дуб, і режисер завжди любив спочивати під ним під час зйомок. Під час Другої світової війни німці все понищили, усе село горіло. Після війни жили: то там хатка, то там. А Довженко розповідав: «Наші вже наступають, а я дивлюся з Харкова - горять білі хати в Яреськах, палять їх німці».
- А хіба можна з Харкова Яреськи побачити? - питають у нього.
- Я так думаю, по небу можна.
Олександр Петрович Довженко ще не раз приїхав би сюди, якби був живий. Він дуже любив цей край.
Немає коментарів:
Дописати коментар