Генетичні особливості, які діти успадковують від батьків:
1. Інтелект не передається від батька до сина. Тобто, якщо батько геній, то його син не успадкує цих генів.
2. Ідіотизм не передається від батька до сина. Якщо батько кретин, то його син не буде таким же ідіотом.
3. Інтелект від батька може передаватися тільки дочці. І тільки наполовину.
4. Успадкувати інтелект чоловік може тільки від своєї матері, який вона, в свою чергу, успадкувала від свого батька.
5. Дочки геніїв будуть рівно наполовину розумні, як їхні батьки, але їхні сини будуть геніями. Якщо батько розумово обмежений, то дочки будуть такими рівно наполовину.
Висновки для чоловіків:
1. Щоб спрогнозувати розумові здібності свого сина, дивись на батька своєї дружини (якщо він академік, то твій син теж буде розумним).
2. Твоя дочка отримає половину твого розуму. Але і половину твоєї дебільності. За інтелектом вона
буде ближче до тебе. Її син отримає всі твої розумові здібності. Хочеш розумне покоління - мрій про дочку.
3. Твої розумові здібності - від мами, а точніше - від дідуся.
Висновки для жінок:
1. Твій син по розуму - копія твого батька, і лаяти його "ти такий же тупий, як твій батько" - не правильно.
2. Твоя дочка по вихованню буде як ти, але по розуму як її батько. Її ж сини будуть розумовими копіями ваших чоловіків.
На якому б етапі реалізації своєї мети Ви не були, завжди пам'ятайте, що Ваша мрія у будь-якому разі буде втілена.
Єдине, що Вас має хвилювати, чи зробите це Ви самі, чи хтось інший.
Тому, в складний час, чи в мить зневіри, головне, не здатися і продовжувати впевнено йти до своєї цілі. У жодному разі, не зупинитися, бо той останній крок все-одно хтось зробить. А якщо це будете не Ви, то шкодуватимете тоді все життя.
Чим більше занурююся у проблеми місцевого самоврядування, тим більше бачу, що найвідповідальніші рішення по відношенню до простих людей приймають мерзотники.
Ображати людей не люблю, але коли бачу, що більшість питань залежать від тих, хто не тільки не здатен їх вирішувати, а й взагалі не має на це жодного права, це - найгуманніша характеристика таким діячам, яку можу висловити.
Ігнорування людської думки, недолуге управління і бездумні рішення стали вже буденністю нашого життя.
Замість реальної турботи про добробут людей і процвітання рідного краю, бачимо лише показушні заходи, постійні святкування незрозуміло чого і безвідповідальні нововведення, які на папері звучать гарно, а в житті людей лише створюють все нові складнощі.
Мій любий народе, досить дозволяти над собою знущатися!
Негідники, що сидите у владі тільки для розкрадання бюджетів, ідіть уже геть!
Україна стає іншою.
Розвиток суспільства випереджає рівень тої системи, яка тримала народ у своїх оковах всі ці роки. Утримувати все, як раніше, найближчим часом буде неможливо. Тому, черговий соціальний вибух невідворотній.
Не потрібно цуратися і боятися того, що ми опинилися на дні - дні соціальному, політичному і економічному. Не впавши сюди, ми б ніколи не зрозуміли, що відбувається насправді, ми б не отримали довгоочікуваної опори, без якої на майбутнє не знайшли б основи для шляху вперед і вгору.
Хочу сказати тобі приємну новину, мій народе - успіх близький і поруч!
Але він не прийде сам. Він ніколи не йде назустріч. Він чекає, чи готові ми його отримати. Він віддастся тому, хто прагнув його і заслужив.
Так здобували собі процвітання інші народи. І тільким таким є наш з вами спільний шлях. Це не є важкий шлях боротьби. Це шлях незначних зусиль, але сильної впевненості, сміливості і віри.
Кожен українець помітив і відчув, що в країні нічого не змінюється після кожних нових виборів. Тому що ми ніколи не мали альтернативи вже існуючій системі. Ми переставляли місцями з влади в опозицію, і навпаки, одних і тих же людей. Але суть завжди залишалася незмінна.
Так буде і наступного року, якщо ми дозволимо сьогоднішній "опозиції", яка є вчорашньою владою, завтра знову стати до влади. Очікувати змін від людей, які третє десятиліття знаходяться у державній політиці, недоречно й безглуздо.
Пам'ятаєте Сєню - Аресенія Кролика? Після Майдану він отримав шалену довіру народу, привів у парламент найбільше депутатів. Уже через рік його підтримка була на нулі. Найболючіше по карману людей вдарили різкий ріст курсу долара і збільшення ціни на газ.
Але найважливіше маєте не забувати, що саме він очолював партію "Батьківщина", поки Тимошенко сиділа в тюрмі. Вони очолювали одну і ту ж команду - між ними немає жодної різниці.
Також, пригадайте, як двічі стрімко падав курс гривні до долара за президентства Ющенка. Обидва рази це було саме тоді, коли Тимошенко ставала прем'єром. І так же само збільшувалася ціна на газ.
Не можна вестися на Юліну лапшу і стогін. Не можна вірити її обіцянкам. Президент Тимошенко - це небезпечніше, ніж Янукович і Порошенко разом взяті. Вона вже двічі програла все - дайте їй програти востаннє.
P.S. І ви вже помітили, скільки реклами Тимошенко в Фейсбуці, Ютубі, на радіо, телебаченні, бігбордах, сателітах. Вона скрізь. І це ще не розпочиналася виборча кампанія. Вона ще, навіть, не реєструвалася кандидатом. А тепер уявіть, яким буде масштаб грабунку країни при таких масштабних вкладеннях.
Найважливішими в історії є моменти істини. Тому, маючи у собі гідність і міцний стержень, потрібно займати не популярну позицію, а чесну. Потрібно відстоювати правду, навіть, якщо вона багатьом не подобається.
Часто ваші думки щодо політичного і суспільного життя у рідній країні викликають істерики і напади сказу в багатьох. Але говорити щось лише для того, щоб комусь сподобатися, не варто.
Потім, коли пройдуть роки, дуже багатьом буде соромно. Вони намагатимуться забути свої минулі судження. А вам соромно не буде. Як не соромно і сьогодні.
Кожен має знати - якщо він на стороні правди і справедливості - він переможець!
Працюючи інспектором охорони на Київській обласній митниці, мені захотілося продовжити навчання у вузі для підвищення спеціальності. Я знову став студентом юридичного факультету, заочно. Два тижні працював, два тижні мав відпочинку, тому часу вистачало.
Повністю пройшовши курс навчання, здавши усі іспити і пройшовши практику в Шишацькій прокуратурі, лишалося лише написати і здати дипломну роботу, над чим я і почав працювати. Вибравши цікаву тему, дуже хотілося написати її самому, в той час як більшість намагалися просто купити.
Все було так добре, і мрії були сповнені надій.
Та на одні з вихідних я приїхав у Шишаки. Вдома було літо, а літо на березі Псла завжди чарівне. Нічого не підозрюючи, як звичайно, сів на велосипед і помчав до річки. До неї лишалося якихось сто метрів. Раптом, відкривши очі, побачив над собою лікарів та ще кілька людей. Вони мені намагалися пояснити, що я потрапив у ДТП. Але я не вірив і нічого не розумів.
Коли вже в лікарні свідомість повернулася, я дізнався, що отримав ряд травм, несумісних з життям. Мене врятував спочатку Бог, а потім медики обласної лікарні поставили на ноги.
Але через довге лікування я втратив роботу, не зміг написати і пропустив здачу дипломної роботи, і здоров'я відчував у собі вже не те.
І хоча за 7 років після тої трагедії мені вдавалося досягати тих чи інших здобутків, я так і не зміг повернути собі того відчайдушного, впевненого і сповненого ентузіазму себе, котрий за рік до цього так уміло і натхненно, залишивши все, сповнений віри, поїхав до своєї мети.
8 років назад, на початку зими 2010-го, після закінчення вузу, переді мною постала дилема про подальше життя. Я сидів дома в Шишаках, роздумуючи, що робити далі, який обрати життєвий шлях, чим займатися.
Довго не вдавалося визначитися, але надзвичайно хотілося почати хоча б з чогось. Після довгих роздумів і відсутності відповідей на більшість питань, все-таки прийшло одне розуміння, яке інтуїтивно принесло в собі заряд ентузіазму і натхнення - дуже захотілося повернутися у місто, у якому провів останні 5 років, і повернувшись з якого ніяк не міг знаходити собі місця.
Це історія про живий приклад відчайдушної віри, маючи яку кожна людина зможе отримати для себе з нічого щось нове і корисне.
Перша ціль, яку собі поставив тоді - повернутися у Київ будь-якою ціною. А там - шляхів для розвитку хоч відбавляй.
Так як робив це вже не вперше, і кожного разу з тих, чи інших причин, все-одно залишав місто, тепер я вирішив не дати собі шансу повернутися. Якщо раніше спочатку назбирував коштів на житло і харчі, щоб поки знайду роботу, було як прожити, цього разу вирішив не брати з собою абсолютно нічого. Навмисно штовхаючи себе на складнощі і випробування.
Начитавшись книжок про історії реальних відчайдушних людей, які залишили все заради мети, я зібрався у дорогу.
Останній мікросумнів, який прийшов до мене, трапився на автостанції у Шишаках, де вже за кілька хвилин мав відправлятися автобус до Полтави. Коштів узяв рівно стільки, щоб дістатися обласного центру, пересісти там на потяг до Києва, і все. Коли прийшла думка, чи не роблю я дурниць, відразу прогнав її і запевнив себе, що все буде добре.
На вокзалі у Києві був уже зранку наступного дня. Купивши кілька журналів і газет з робочими вакансіями, сів у метро і поїхав до станції "Берестейської", де знаходився мій уже колишній університет. У приміщенні вузу в коридорах було багато комфортних місць, де можна зручно присісти за столиком і займатися своєю справою.
Вибравши кілька десятків оголошень, де пропонувалася робота разом з житлом, почав обдзвонювати. Під час розмов виявлялися дуже багато всіляких подробиць, яких у самих оголошеннях не писали. Майже все не підходило. А мені потрібна була робота вже сьогодні, і поселення також.
Десь аж після 16 години дня одна об'ява з усіх можливих мені дала надію. Але на завтра. Потрібно було зранку прибути за вказаною адресою в офіс підприємства на співбесіду.
Я повернувся з університету на вокзал, аби провести там ніч. День морально виснажив, а вечір тягся настільки повільно, що ледь дочекався опівночі.
Коротку радість, що вже хоча б почалася ніч, перебило бажання поїсти. У кармані лишалося 6 грн. на ранок - 2 грн. на метро, 2 грн. на маршрутку і 2 грн. без призначення. На вокзалі чай коштував 3 грн. - за цю суму можна було випити великий стаканчик. Щось у когось просити я категорично не збирався. Після години блукань знайшов таки чай за 2 грн. - це був маленький пластиковий стаканчик чаю, який тоді здався безцінним скарбом.
Зранку, зморений і невиспаний, сів у метро і поїхав на потрібну станцію на Лівобережжя. Мені там все було невідоме, бо перед цим всі 5 років провів на правому березі. Коли сів у маршрутку, у якій заплатив останні 2 грн, по дорозі виявив, що їду правильним маршрутом, але не в той бік. Це був шок. Виходячи на першій же зупинці, захотілося попросити у водія гроші назад, але не зміг наважитися на таке і просто вийшов.
Перейшовши дорогу і прийшовши на протилежну зупинку, я побачив під лавою... 2 грн! У цей момент я відчув, що маю підтримку.
Далі приїхав на підприємство. Це була охоронна фірма. Але яка саме робота мене чекає, не уявляв. Маючи за плечима строкову службу в армії, записи у трудовій книжці про 3 роки роботи в охороні Яреськівського цукрозаводу і диплом юриста, успішно пройшов співбесіду з начальником охорони.
Через півгодини ми вже їхали з ним легковиком до Бориспільського аеропорту, де мене чекала Київська обласна митниця. Коли я вийшов з авто на КПП і побачив вивіску, на який об'єкт ми приїхали, не міг повірити своїм очам. Тут мене привели у гуртожиток, видали форму (правда, довелося самому пришивати аж 4 шеврони) і о 15:00 я заступив на першу 16-годинну зміну на, як потім виявилося, найцікавіший і найвідповідальніший пост.
Коли я вийшов на роботу і стояв поруч злітної смуги аеропорту, спостерігаючи, як нею злітають і сідають літаки, ще раз згадав події останніх трьох діб і з полегшенням видихнув...
Без будь-яких підсумків чи висновків. Інколи хочеться чимось поділитися. Наприклад, такою життєвою історією, яка багато чого навчила мене особисто і можливо надихне і ще когось. Або вчергове і себе самого)
Чим більше пізнаєш людей, то відкривається, що більшість з них ніколи не дотримуються своїх слів, не відповідають за те, що говорять і роблять, брешуть, обманюють, лицемірять, лукавлять. Неначе живуть лише для себе, не відчуваючи приналежності до близьких і суспільства... Сьогодні одне - завтра інше. Без жодних принципів, без звичайнісінької відповідальності перед найпростішими цінностями людяності і гуманності. Наче, у світі якогось дикунства. Немов не поміж людей, а звірей... Живеш - і жахаєшся. Просто втрачаєш віру, що розум і здоровий глузд здатен перемогти тут. Просто втрачаєш бажання щось добре відстоювати і, навіть, висловлюватися про це...
Все пусте. Голови без розуму. Світ без добра. Планета без людей...
Процес творення об'єктів Всесвіту полягає не в згущенні холодної маси гази і пилу, а у вибухах і розриві гарячих згустків речовини.
Абсолютна більшість астрономічних теорій розповідають, що великі обєкти у космічному просторі виникають внаслідок згущення великої маси газу і пилу. Проте, це безглузде твердження, бо воно не пояснює виникнення у галактичному та навколозоряному просторі жодних інших похідних явищ - виникнення гравітації, появи обертання малих об'єктів навколо великих, обертання небесних тіл навколо своєї осі та більшості інших фізичних законів і процесів. Популярні нині теорії говорять, що у просторі існують маси холодної газо-пилевої суміші, яка якимось чином згущується, потім якимось чином нагрівається, якимось чином починає обертатися і рухатися. Загалом, відповідно цих теорій, історія Всесвіту описується так: Великий Вибух, потім матерія розлітається і охолоджується, а потім знову збирається в згустки. Щоб знову нагріватися і рухатися.
Це наймалоймовірніше.
Приклад Сонячної системи. Відповідно теорії білоруського вченого Отто-Шмідта, яка вивчається у школах і університетах, наше Сонце і планети виникли з протопланетної туманності. Абсолютно безглузда гіпотеза!
Насправді наша система виникла з прото-Сонця. З одного об'єкта речовини, який вибухнув і розлетівся навколо меншими частками. А не з туманності, яка згустилася і перетворилася на зорю з планетами та різноманітними небесними тілами. Зорі - це речовина, яка була викинута на зовні центром галактики. Так же виникають і планетні системи.
Коли вибухнуло прото-Сонце, воно викинуло в навколишній простір приблизно 9 великих згустків речовини, з яких сформувалися планети, а також ряд дрібних часток, з яких важкі і металічні, охолоджуючись, зібралися в поясі астероїдів, а легкі тіла - в поясі Кеплера. Великі супутники планет формувалися разом з своїми планетами з речовини, що відділилася від протопланетної.
Вибух протозорі і формування планет найкраще ілюструє планетарна туманність PN G054.2-03.4, яку зафіксував телескоп "Хаббл":
Таких об'єктів у космічному просторі багато:
Формування планет у зорі HD163296:
Так же, семе прото-Сонце було згустком речовини, що утворився внаслідок вибуху прото-галактики. Не лише один Вибух дав історію Всесвіту, а циклічність подальших вибухів речовини продовжує його формування.
Галактика NGC 1097 наочно показує цей процес. Ця галактика виникла після того, як маса гарячої речовини вибухнула, і її матерал розлетівся навколо. Тепер у ньому створюються зорі і зоряні системи з планетами. А рух обертання небесним об'єктам дає енергія, котра виділяється при вибуху. Яка продовжує себе в рухові кожної, навіть, найменшої частинки.
Доводити твердження формулами і дослідами - це справа фізиків і математиків. Але такою є фундаментальна теорія, яка найбільш ймовірно показує процеси у історії виникнення і формування Всесвіту.
Якщо уважно подивитися, на чому наживається злочинна влада, то все сходиться до звичайнісінького грабунку природних ресурсів.
Вони не хочуть нічого будувати і розвивати. Вони не думають про життя людей і майбутнє країни. Для них, все навколо - це лише територія з природними багатствами, яких вони не створювали, нічим їх виникненню не сприяли, а просто крадуть їх і продають.
Вони викачують з надр газ і нафту. І продають їх справжнім власникам - народу - за надвисокими цінами.
Вони вирубують ліси і лісосмуги. І вивозять їх за кордон, отримуючи надприбутки.
Вони контроллюють видобуток корисних копалин, мінеральних вод і всього цінного, що є в природі.
Вони господарюють на найродючішій на планеті землі, вбивають її пестицидами задля швидких прибутків, і чекають, коли вже зможуть скупити її всю повністю.
Про людей, насправді, влада не хоче піклуватися. Люди, навпаки, їй завжають. Тому, створюють умови, щоб ми виїжджали за кордон, гинули на війнах, упивалися алкоголем.
Злочинці у владі заробляють на українських ресурсах і готують собі гнізда за кордоном - перераховують туди гроші, реєструють офшорні компанії, будують там вілли й котеджі, відправляють туди дітей, внуків. Думаєте, хтось із них сюди повернеться? Ні, звичайно ж...
Україна потрібна лише тим, хто хоче тут жити, хто хоче, щоб на цій землі жили його діти, внуки, правнуки. Про Україну дбатимуть лише ті, кому не байдуже її майбутнє, хто готовий вкладатися зараз задля довгостокових цілей.
Україну може врятували лише покоління справжніх українців, яке зможе пожертвувати своїм сьогодні задля завтрашнього дня своєї країни і свого народу.
Як Ви думаєте, що буває з вашими ворогами, коли їх немає поруч? А якщо Ви закохані, і ваша кохана людина десь сама по собі? А коли Ви згадуєте про найрідніших, коханих і дорогих Вам людей, а їм немає часу до Вас? А коли Ви один, і не знаєте, чи бути одному зараз, чи може Вам потрібна підтримка? Поділитися з кимось думками і переживаннями, чи побути з ними наодинці і тримати їх у собі? Піти, або залишитися? Сховатися чи лишатися на виду? Або не звертати на те, що хвилює, уваги, і йти вперед? Йти, не зупиняючись, пробиваючи собі шлях, йти напролом...
Найважливіше - зупинитися, зрозуміти, де ти, побачити напрямок і тільки потім іти далі. Йти далеко, не боячись перешкод і людей, з якими вам не по дорозі. Відкинути все зайве, залишатися самим з собою, зі своїми мріями. Не слухати тих, хто намагається Вас зупинити, або затримати. Слухати тільки себе, свою інтуїцію і серце.
Тоді помилитися буде просто неможливо. Тільки самому можна знайти те покликання, яке дав тобі при народженні Бог. І коли ти знайдеш себе і свій шлях, ти знайдеш на ньому тих попутників, які були запропоновані тобі долею. Якщо йти своїм правильним шляхом, всі, хто зустрінуться на ньому - це твої люди.
Вам може здатися, що ваше місце у світі не таке вже й важливе, або ви нікому не потрібні.
Але хтось, можливо, зараз п'є каву з чашки, яку ви йому подарували. Усміхнена дитина грається вашою іграшкою. Хтось слухає пісню, яка нагадує йому про вас. Чи читає книгу, яку ви порадили. Хтось згадує ваші жарти і посміхається. А дехто любить себе значно більше, бо згадує ваші компліменти.
Ніколи не думаєте, що ви не впливаєте на добро у світі. Ваші, навіть, не значні сліди, які ви залишаєте у житті, вже неможливо стерти.
Хронологія русифікації і заборон української мови в часи російської окупації України
XVII століття
1627 — наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні "Учительного Євангелія" Кирила Ставровецького. Текст грамоти за Собраніе Гос. Грамотъ, ІІІ, №77
1696 — ухвала польського сейму про запровадження польської мови в судах і установах Правобережної України.
1690 — засудження й анафема Собору РПЦ на "Кіевскія Новыя Книги" П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та інших.
XVIII століття
1720 — указ царя Московії Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.
1729 — наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження.
1731 — вимога цариці Анни Іванівни вилучити книги старого українського друку, а «науки вводить на собственном российском языке». У таємній інструкції правителеві України князю О. Шаховському 1734 наказала всіляко перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами, «а побуждать их и искусным образом приводить в свойство с великоросами».
1763 — указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
1769 — заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.
1775 — зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1789 — розпорядження Едукаційної комісії польського сейму про закриття всіх українських шкіл.
XIX століття
1817 — запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України.
1832 — реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.
1847 — розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.
1859 — міністерством віросповідань та наук Австро-Угорщини в Східній Галичині та Буковині здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською.
1862 — закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні.
1863 — Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: «ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може».
1864 — прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою.
1869 — запровадження польської мови в якості офіційної мови освіти й адміністрації Східної Галичини.
1870 — роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що «кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечне повинно бути обрусіння».
1876 — Емський указ Олександра ІІ про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень. Повний текст Емського указу за журналом «Особого Совещания» Вперше оприлюднено у книжці Савченко Ф. Заборона українства 1876 р.
1881 — заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.
1884 — заборона Олександром III українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.
1888 — указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.
1892 — заборона перекладати книжки з російської мови на українську.
1895 — заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.
XX століття
1908 — чотирма роками після визнання Російською академією наук української мови мовою(!) Сенат оголошує україномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії.
1910 — закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних товариств, видавництв, заборона читання лекцій українською мовою, заборона створення будь-яких неросійських клубів.
1911 — постанова VII дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у школах Росії.
1914 —
заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси.
1914, 1916 — кампанії русифікації на Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви.
1922 — проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У «теорії» боротьби в Україні двох культур — міської (російської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша.
1924 — закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях.
1924 — закон Румунського королівства про зобов'язання всіх «румун», котрі «загубили материнську мову», давати освіту дітям лише в румунських школах.
1925 — остаточне закриття українського «таємного» університету у Львові.
1926 — лист Сталіна «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У» з санкцією на боротьбу проти «національного ухилу», початок переслідування діячів «українізації».
1933 — телеграма Сталіна про припинення «українізації».
1933 — скасування в Румунії міністерського розпорядження від 31 грудня 1929 p., котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців.
1934 — спеціальне розпорядження міністерства виховання Румунії про звільнення з роботи «за вороже ставлення до держави і румунського народу»всіх українських вчителів, які вимагали повернення до школи української мови.
1938 — постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей», відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У.
1947 — операція «Вісла»; розселення частини українців з етнічних українських земель «урозсип» між поляками у Західній Польщі для прискорення їхньої полонізації.
1958 — закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів.
1960—1980 — масове закриття українських шкіл у Польщі та Румунії.
1970 — наказ про захист дисертацій тільки російською мовою.
1972 — заборона партійними органами відзначати ювілей музею І.Котляревського в Полтаві.
1973 — заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського «Енеїда».
1972 — постанова ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік», де вперше проголошується створення «нової історичної спільноти — радянського народу», офіційний курс на денаціоналізацію.
1978 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках»(«Брежнєвський циркуляр»).
1983 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік» («Андроповський указ»), яким зокрема введено виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови й літератури; директива колегії Міносвіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення зросійщення.
1984 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи».
1984 — початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української.
1984 — наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.
1989 — постанова ЦК КПРС про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної».
1990 — прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.
Людство не поділяється на звичайних людей і геніїв. Кожному, при народженні, однаково дарований набір талантів і можливостей для самореалізації. Вони даються разом з іншими вміннями, такими звичайними, як ходити ногами, наприклад. Але, так же як і ходіння, внутрішні таланти потрібно розвинути, щоб користуватися ними.
Доля кожної людини закладена у ній самій. У середині кожного з нас є генетична програма від Бога. А от запустити цю програму Творець дав можливість нам самим. Він дарував нам безкоштовні здібності, але, з іншого боку, ми маємо заплатити за них ціну у вигляді зусиль - зрозуміти і розвинути своє призначення.
Все в тобі. Ще з дня твого народження. Тому, не гніви світ, державу, чи обставини навколо. Шукай себе в собі. Знаходь. Розвивай світ. Люби людей і даруй добро.
Матеріал не має мети розпалювати міжнаціональну ворожнечу, а лише відтворює фольклорні зібрання українського народу.
Посидів годинку над книгою українських приказок і прислів'їв. 760 сторінок цікавих висловів. Читати - не перечитати. Але, виокремилися думки про наших сусідів, з якими доводиться споконвічно разом жити. Помітно, що український народ відносився до них по різному, про кожного сформувався певний образ. Що цікаво, нічого з того часу не змінилося. Століття йдуть, а правда одна і та ж лишається. Отож, читайте. Вибрав найцікавіше. Зверніть увагу, як вимальовується особливе відношення українців до кожної окремої групи народів.
МОСКАЛІ
З москалем дружи, а камінь за пазухою держи.
Якщо москаль сказав сухо, то знай, що буде мокро по вуха.
На вовка думають, а кобилу москаль вкрав.
Якщо чорт чи москаль що вкрали, то поминай як звали.
Москаль тоді красти перестане, коли чорт Богу молиться стане.
Від чорта відхрестишся, а від москаля й не відмолишся.
Москаль з бісом порадились, та й на лихо понадились.
Москва на злиднях збудована, й злиднями годована.
Москаль у лихові ходе, і всіх у лихо веде.
- Тату, чорт у хату лізе! - Дарма з ним, аби не москаль.
ЛЯХИ
Лях тоді добрий, як спить; а пробудиться, то біда.
Проведи мене хоч до Вєни, та не зроби ляха з мене.
Ляхи нам не пани, а ми їм не хлопці.
Мужик свиню любить, а лях курку.
Тікай ляше, бо все, що на тобі, то наше.
ЖИДИ
Жид брехнею живе, та все з нас тягне.
Що чорт, що жид - то рідні брати.
Жид ні сіє, ні оре, а обманом живе.
Не займай жида, бо велика огида.
Одважний жид і в школі грішить.
Жида вбий - сорок гріхів з душі.
МИ
У ляхів - пани, на московії - рєбята, а у нас - брати.
Де козак, там і слава.
Коли козак в полі - то він на волі.
Козак, як не сало їсть, так турка рубає.
Козацькому роду нема переводу.
Птиця з птицею не наб'ється, а козак з дівчиною не наживеться.
Козак з біди не заплаче.
Козак не боїться ні тучі, ні грому, але не був, і не буде катом.
BONUS +
Ворскла - річка невелика, береги ламає; хто в Полтаві не буває, той лиха не знає.
Часто чуємо нарікання - "вже нічого не зміниться, буде все гірше". Але, якщо поруч нас існують держави з великим достатком, значить, таку модель можна впровадити у будь-якій країні. Особливо, у багатій природними ресурсами та людським інтелектом, до яких відноситься Україна. Та не тільки приклад розвинених країн слід брати до уваги, наш власний досвід має в історії реальні показники росту і розвитку. Як, наприклад, період з 2005 по 2010 рік - час економічної політики Президента Віктора Ющенка. Якщо ми маємо приклади успішного росту нашої економіки і добробуту людей, значить, можемо не тільки повторювати, а і примножувати успішні показники і досягнення.
Бюджет України: 2004 - 116 млрд 2010 - 424 млрд Збільшення за 5 років - у 3,7 рази. За наступні 8 років він збільшився лише у 2,7 рази. Мінімальна зарплата: 2004 - 237 грн 2010 - 869 грн Збільшення за 5 років у 3,7 рази. За наступні 8 років збільшилася у 4,2 рази. Мінімальна пенсія: 2004 - 137 грн 2010 - 695 грн Збільшення за 5 років у 14 разів. За наступні 8 років збільшилася лише у 2,2 рази. Мінімальна пенсія у доларах: 2004 - 25 $, 2010 - 87 $, 2018 - 58 $. Курс долара: 2004 - 5,35 2010 - 7,95. Ріст у 1,5 рази. За наступні 8 років виріс у 3,3 рази. Виплата при народженні дитини: 2004 - 725 грн. 2010 - 12 240 грн. Збільшення за 5 років у 16,9 разів. Інвестиції: 2005-2010 - 31 млрд. Співпраця з МВФ: 2002-2008 (четвертий етап співпраці) - 0 $ кредитів 2008-2013 (п'ятий етап співпраці) - 10 млрд $ кредитів.
Існує модель правильних фінансових та економічних механізмів і важелів, при впровадженні яких, держава буде працювати злагоджено і прибутково. Така можливість завжди є - потрібно налаштувати і запустити прогресивну політично-економічну систему і впроваджувати нові введення для якнайбільшого розвитку.
Воскресіння Христове символізує наше безсмертя і відродження. Ми повинні пам'ятати, що все найстрашніше, що може статися, це тимчасове. Світ буде врятований і житиме вічно. А з ним і всі, хто вірить в Христове Воскресіння.
Сьогодні, усвідомлюючи це, і радіючи цьому, ми говоримо: "Христос Воскрес!". Ми вітаємо Господа - нашого Спасителя, та всіх наших рідних і близьких, спасенних ним. "Воістино Воскрес" - кажемо ми, стверджуючи, що Добро переможе зло на віки вічні! Радіймо, бо "цей день близький"!
Христос неодноразово говорив про мертвих "Вони просто сплять". Та наголошував, що всі воскреснуть. І своїми смертю і Воскресінням підтвердив власні Слова.
Фізична смерть кожної людини супроводжується приспанням свідомості, для того, щоб у майбутньому її відродити. Це - непідвладні нам процеси, якими управляє Господь.
Наш обов'язок - шанувати Творця та вірити в Його безмежну Силу і Дар Вічності, яким Він хоче нагородити кожну людину. Сьогодні - той день, який символізує порятунок всіх нас, та всього світу, створеного для нас.
